БІЗНЕС розібрався, хто в Україні займається лобіюванням інтересів експортерів-виробників, та яких успіхів та невдач вони досягли.
“ЗЕД” — одна з асоціацій, що активно допомагають експортним компаніям “вирішувати питання” просування продукції на різні ринки світу із урядовими колами, народними обранцями, міністерствами та відомствами.
Як зазначив голова ради асоціації, голова ради з питань зовнішньоекономічної діяльності при ТПП України Сергій Свистіль, ця інституція має власну раду, на засіданнях якої обговорюються ключові питання, що стосуються удосконалення законодавства, та виробляються шляхи внесення змін до законодавства.
“Також асоціація є членом таких організацій, як Рада експортерів та інвесторів при МЗС України, Рада з питань зовнішньоекономічної діяльності при Торговопромисловій палаті України, Рада при Національному агентстві з акредитації України та інших організаціях, через які лобіює інтереси бізнесу в частині вдосконалення нормативної бази в Україні”, — говорить він.
Показовим прикладом є ініціювання “ЗЕД” внесення змін до законодавства України з питань застосування Правил Інкотермс в Україні. До 2011 р. міжнародно визнані Правила Інкотермс відкрито публікувалися в газеті “Урядовий кур’єр”, чим порушувалися права Міжнародної торгової палати (МТП), оскільки права інтелектуальної власності належать цій організації.
У результаті МТП відмовляла Україні у виданні великої кількості методичних та інструктивних документів Світової організації бізнесу. Асоціація “ЗЕД” ініціювала і разом з Українським національним комітетом МТП супроводжувала процес обговорення, формування та внесення змін до законодавства України з цього питання, а це шість Законів України та Указ Президента України.
Завдяки цьому Україна приєдналася до світової спільноти, установленим порядком розповсюджує Правила Інкотермс і без обмежень має доступ до світової скарбниці методичних матеріалів в сфері міжнародної торгівлі.
Як подібні інституції займаються лобіюванням інтересів експортерів-виробників, та яких успіхів та невдач вони досягли, в наступному матеріалі БІЗНЕСУ.
Рибка мала і велика
Позитивні приклади лобіювання своїх інтересів, які чує влада, наводить один із найбільших виробників та експортерів риби та морепродуктів — компанія Universal Fish Company (UFC).
“Представники UFC лобіюють в інтересах держави вказані питання у зверненнях до народних депутатів, прем’єр-міністра України, міністра економіки, до Мінекономіки, Держпродспоживслужби та інших. Ми проводили з ними зустрічі, і можна сказати, що на даний час проблеми рибної галузі почуті. Ми нарешті знаходимося на етапі спільного їхнього вирішення з чиновниками. Зокрема, торговий представник України Тарас Качка докладає чималих зусиль для сприяння підприємствам-експортерам”, — ділиться з БІЗНЕСом Євген Лисяк, директор компанії UFC.
На жаль, констатує він, нормальний економічний термін “лобіювання” політичні ЗМІ в Україні перетворили в синонім терміну “корупція”. Тому слід нагадати, що у цьому випадку йдеться про законну співпрацю з владними структурами України задля просування інтересів українського виробника, якого слід захистити на міждержавному рівні від протекціоністських заходів інших країн.
Ось кілька прикладів. Зараз українські виробники не мають можливості поставляти рибну продукцію на територію Республіки Білорусь. Чому? Із 2014 р. Білорусь, як і усі країни Митного союзу, закрилася для товарів українського походження, в тому числі рибної продукції та морепродуктів, при цьому вони посилаються на заборону з боку московського Россільгоспнагляду, розповідає пан Лисяк.
За його словами, парадокс полягає у тому, що одночасно з дискримінацією українського виробника аналогічні продукти з Республіки Білорусь до України постачаються. Ба більше, такі поставки товару здійснюються за пільговими ставками мита (0-10% для рибної продукції).
Китай, який потенційно є дуже перспективним ринком для українських виробників, теж залишається закритим для компанії. Отримати у китайських чиновників дозвіл на ввезення української риби практично неможливо. При цьому обсяги продажу рибної продукції з самого Китаю до України збільшуються у геометричній прогресії! Нині в Україні не існує погодженої урядами обох країн процедури для постачання української рибної продукції на територію Китаю. Це і є, на думку експерта, дискримінаційні дії стосовно України та українських підприємств.
Яблуко розбрату
А от виконавчий директор Української плодоовочевої асоціації Семен Крамаренко вважає, що влада мало прислуховується до експортерів у питаннях лобіювання їхніх інтересів. Він наводить приклад, коли Асоціація вже досить довгий час просто-таки благає владу підписати угоду про вільну торгівлю із В’єтнамом. Саме такий документ призвів би до активного експорту в цю країну українських свіжих десертних яблук щорічно до 140-150 тис.т.
Нині цю нішу вже зайняла Італія, яка підписала подібний документ із цією великою азійською країною. Іншим, так би мовити, внутрішнім документом, який треба ухвалити в Україні, і прийняття якого домагаються плодоовочевики, є законопроєкт про кооперацію.
За словами пана Крамаренка, нині в нашій країні господарства, які вирощують плоди, і особливо ягоди, не можуть надавати на експорт великі партії своєї продукції. Між тим такий законопроєкт міг би спонукати підприємства до “кооперативного” вирішення цієї проблеми, об’єднання їх задля виробництва великих партій товару, які вільно експортуватимуться за кордон.
Складнощі у лобіюванні інтересів машинобудівельників констатує заступник директора із продажу “Азовмашу” Антон Ставицький. Він наводить красномовний приклад, коли за перші роки військових дій на Донбасі підприємство фактично втратило російський ринок, який був найголовнішим для заводу.
“Тепер ми шукаємо якірні замовлення, працюємо з Казахстаном, але й там не так все просто. Дивимося на азійський та африканський ринки, але щоби вийти туди, про це повинна подбати влада. Необхідно ухвалення низки законопроєктів, домовленості на міждержавному рівні тощо. Що казати, коли ми вже скільки часу домагаємося ухвалення законопроєкту про заборону продовження терміну експлуатації вагонів. А це б дозволило нам більш ефективно збувати свою продукцію в Україні”, — зазначає пан Ставицький.
На жаль, БІЗНЕСу так і не відповіли на ці важливі питання з Офісу з просування експорту України. Проте, як свідчить онлайн-сторінка цієї організації, Офіс має розгалужену мережу, яка об’єднує 27 країн ЄС, більше 50 тис. підприємств та 17 галузей (система ENN). За її допомогою українські виробники та науководослідні організації мають доступ до спектру інформаційних послуг: інтернет-бази підприємств, інформації про b2b зустрічі та про можливості консультативної та інноваційної підтримки наукового співробітництва.
Також експортери можуть користуватися послугами так званої сорсингової платформи. Це, по суті, онлайн-каталог, який дозволяє іноземним компаніям легко знайти свого бізнес-партнера серед зареєстрованих українських компаній та встановити прямий контакт. Щодня сорсингова платформа поповнюється новими українськими компаніями. Достатньо лише зареєструватися — і життя-буття експортера зміниться на краще.
Ситуацію щодо лобіювання інтересів експортерів прокоментувала в.о. голови правління ПрАТ “Експортно-кредитне агентство” (ЕКА) Лариса Луковіна, яка зазначила, що їхня інституція належить до уповноваженої урядом України агенції, головною метою якої є підтримка та стимулювання експорту товарів та послуг українського походження.
ЕКА вже сьогодні надає захист українським експортерам від ризиків неплатежів та фінансових втрат, пов’язаних із виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів), шляхом страхування, перестрахування і гарантування, та сприяє розвитку експорту товарів (робіт та послуг) українського походження”, — розповідає пані Луковіна.
Правда, фахівець не відповіла на питання про непорозуміння, що виникають між різними асоціаціями експортерів та компаніями, які домагаються ухвалення низки нормативно-правових актів, що значно полегшило б роботу експортерів-виробників.
Африканські “леви”
До переліку послуг асоціації “ЗЕД” входить повний комплекс, який включає логістичне забезпечення, митне оформлення, сертифікацію продукції, лобіювання інтересів українських компаній за кордоном тощо. Також асоціація працює над створенням торгових домів за кордоном. Наприклад, є співзасновником торгового дому “Нігерія — Україна”, який зареєстровано у Нігерії з постійним представництвом в столиці Абуджа та самому великому місті африканського континенту Лагосі, де мешкає понад 20 млн людей.
Президент Клубу експортерів України Євгенія Литвинова зазначає, що вони активно проводять онлайн промо українських компаній за кордоном та допомагають у пошуку закордонних партнерів. Таке просування дуже успішно відбувається через спеціальні онлайн-каталоги для експортерів англійською, китайською та українською мовами. Також розроблено аналітичні інструменти для цільового пошуку партнерів у форматі BI-моделі, щоб експортери могли обрати собі потенційного партнера.
Цікавою загальною особливістю для всіх асоціацій та окремих фірм є те, що вони вважають африканський ринок дуже перспективним для збуту свого товару. Сергій Свистіль, наприклад, зазначає, що його асоціація підтримує Українсько-нігерійську ділову раду.
“Багато й інших форм сприяння відкриттю нових ринків реалізується з боку асоціації “ЗЕД” на африканському континенті. Наприклад, ми допомагали вийти на ринки Гани та Анголи постачальникам м’ясо-молочної продукції”, — констатує він.
Такої ж думки дотримуються й інші експерти. Вигідне географічне розташування компанії Євгена Лисяка “дозволяє забезпечити швидку доставку сировини на виробництво, а вихід України до моря дозволить забезпечити поставки на африканський континент”. Компанія UFC вже має досвід участі та представлення власної продукції в ПАР.
Чужі серед своїх
Важливим питанням лобіювання інтересів експортерів є допомога з упередження ризиків підписання договорів з компаніями-шахраями за кордоном, особливо на ринках Африки, Азії та Латинської Америки. “ЗЕД” має значну кількість договорів з багатьма партнерами, які допомагають проводити перевірки на надійність потенційних контрагентів як за кордоном, так і в Україні.
“Ми використовуємо контакти з аналогічними асоціаціями, представниками ТПП за кордоном, також отримуємо підтримку від українських посольств. Крім цього, постійно відслідковуємо ризики, що виникають у зовнішньоекономічній діяльності. В тому числі, шахрайські схеми, які використовуються у світі”, — зазначає пан Свистіль. Потім цю інформацію вони доводять до відома українських компаній.
Керівництво компанії Universal Fish Company розуміє, що не завжди можливо передбачити всі ризики підписання договорів з компаніями за кордоном, а тому вважаємо дієвою реальну співпрацю підприємств-експортерів з ЕКА, яка дозволила би захистити українських експортерів від ризику неплатежів та можливих фінансових втрат, пов’язаних із невиконанням зовнішньоекономічних контрактів.
Пан Лисяк має іншу думку: сьогодні реальна робота українських експортерів через ЕКА неможлива, оскільки існують неузгодженості на законодавчому ринку. Наприклад, при настанні страхового випадку (неперерахування платежу покупцем продавцю-експортеру) ЕКА відшкодовує частину суми — 80%.
Зовнішньоекономічні операції підпадають під валютний контроль. Строк контролю настає через 360 днів, і експортер змушений буде сплатити штраф у розмірі суми незакритої операції, оскільки товар буде відправлено покупцю, а гроші експортер отримає від ЕКА.
“В ідеалі таке питання повинне бути врегульоване на законодавчому рівні та закривати заборгованість підприємства експортера у питанні валютного контролю”, — зазначає Лисяк. Експорт є запорукою розвитку економіки, який дає державі значні валютні надходження до казни. Тому він неможливий без спільної роботи в цьому напрямку компаній-експортерів, асоціацій та держави. Всі ці гілки одного великого процесу мають почути одна одну, аби надалі виробити напрямок спільних дій.
Автор: Олег Громов