Віталій ЩЕРБЕНКО, голова Всеукраїнського галузевого об’єднання «Федерація роботодавців нафтогазової галузі»

Які нові перспективи вітчизняної ГТС відкриваються після анбандлінгу і підписання нового транзитного контракту з «Газпромом»?

Історично так склалося, що українська газотранспортна система є основним маршрутом між Росією та ЄС. Наша ГТС – одна з найбільших в Європі – понад 36 тисяч кілометрів. Але східний сусід робить усе для того, щоб обійти її, зокрема своїми морськими «потоками».

Утім, наприкінці 2019 р. відбувся анбандлінг «Нафтогазу» – функцію транзиту газу відділили від видобутку й постачання. Після чого підписали новий контракт з «Газпромом».

У новій угоді Україна змогла відстояти свій транзитний статус: цього року мінімальний транзит має скласти 65 млрд кубометрів, а в наступні 4 роки – по
40 млрд кубів на рік. При цьому в контракті діє умова «качай або плати». Тобто «Газпром» зобов’язаний сплатити за ці мінімальні обсяги, навіть якщо прокачає менше.

Окрім того, перед Україною та її ГТС відкрилися нові можливості. Насамперед це віртуальний реверс, який уже почав діяти з Польщею. Незабаром така сама можливість буде з Угорщиною і Словаччиною.

Також на базі наших підземних сховищ ми можемо створити регіональний газовий хаб. Наші ПСГ вміщують понад 30 млрд газу. З них близько 10 млрд – вільні, невикористані потужності. І ми могли б запропонувати їх європейським компаніям, щоб вони закачували в наші ПСГ газ для зберігання. Для Європи це чудова можливість накопичувати додаткові обсяги газу до опалювального сезону, а для України – доходи та інтеграція в енергоринок ЄС.

Які переваги дає віртуальний реверс?

За умовами нового контракту з «Газпромом» фізично імпортувати паливо з ЄС уже необов’язково. Необхідні обсяги можна заміщувати віртуально – зокрема з поставок російського газу до ЄС. Тобто робити взаємозалік між операторами ГТС двох країн.

 На базі наших підземних сховищ ми можемо створити регіональний газовий хаб

Раніше робити віртуальний реверс Україна не могла через умови попередньої угоди з «Газпромом». Однак завдяки анбандлінгу й підписанню нового транзитного контракту за європейськими правилами наша країна нарешті «розв’язала собі руки». «Газпром» більше не обмежує нашу ГТС своїм монопольним становищем.

Віртуальний реверс дозволить зекономити на транспортуванні, а також вивільнити точки приєднання на західному кордоні для транзиту суто європейського газу, зокрема із СПГ-терміналів на Балтійському й навіть Середземному морях. Таким чином, наша ГТС стане важливою ланкою транзиту газу не лише зі сходу, а й з півночі ЄС на південь і навпаки, тобто стане частиною європейських газових коридорів «північ–південь» і «південь–північ».

Чи збереже Україна роль транзитної держави?

Україна здатна задовольнити майже всі потреби ЄС у російському газі. За рік наша ГТС може транспортувати більше 140 млрд кубів палива. Однак Росія просто не використовує всіх потужностей: торік транзит газу становив менше 90 млрд кубометрів.

 Завдяки енергоефективним заходам Україна може скоротити обсяги споживання газу на 7 млрд кубів.

Проте Кремль уперто будує трубопроводи в обхід України. І нам потрібно зробити все, щоб вони зупинилися. Бо «морські потоки» РФ – це не економічні, а політичні проєкти.

 Наша ГТС стане важливою ланкою транзиту газу не лише зі сходу, а й з півночі ЄС на південь і навпаки, тобто стане частиною європейських газових коридорів «північ-південь» і «південь-північ»

Також «Газпром» не хоче продавати європейським компаніям газ на кордоні Росія–Україна – це питання зараз у процесі вирішення.

Працює ціла команда в Європі, щоб довести владі ЄС, що Росія – монополіст і що це неприпустимо. Європейські компанії мають отримати можливість купувати газ у «Газпрому» на кордоні України й Росії. Тоді вони зможуть торгувати ним на українському ринку, а це підсилить конкуренцію.

Разом з тим РФ забороняє іншим російським газовим компаніям, окрім «Газпрому», постачати газ на експорт. А це зменшує конкуренцію. Якщо прибрати ці перешкоди з боку Росії, то ціна газу для населення могла б знизитися десь на 25%. У цьому зацікавлені як Європа, так і Україна, проте не зацікавлена Росія.

Водночас Україна здатна реалізувати свій потенціал на європейському ринку – стати своєрідним «мостом» і «хабом» для країн Східної Європи.

Як розвиватиметься ринок газу в умовах європейських правил?

Україна має стати частиною європейського ринку. В таких умовах нам потрібно залучити інвестиції і нові технології.

Варто показувати інвесторам, що Україна – відкрита і стабільна країна. Зараз інвестори дивляться на нашу наф­тогазову галузь із зацікавленням.

Тож головна місія – не втратити їх і створити прозорі умови й чіткі правила гри за європейськими нормами.

Чого від нових ринкових правил чекати постачальникам газу й населенню?

Ринок – це не завжди зростання ціни. Насамперед це конкуренція, поліпшення якості обслуговування і справедлива, економічно обґрунтована ціна. Останні 11 місяців це чітко підтверджують. Ціна на газ у світі і в Україні суттєво впала. Утім, решта позитивних змін іще попереду: для побутових споживачів повноцінний ринок газу має запрацювати з травня. Зараз в Україні є лише ринок для промислових споживачів. Тому реформа дуже актуальна – постачальників газу повинно бути більше, щоб споживач мав можливість обирати між кількома компаніями й за потреби міг змінити постачальника за кілька днів – за аналогією з інтернет-провайдерами.

 Яка позиція Федерації стосовно «сплячих ліцензій?»

У минулому ліцензії видавали непрозорим способом. Дуже багато «ділків» заходили на ринок і отримували ліцензію з надією на перепродаж. Але західні компанії категоричні в цьому плані і не купуватимуть «сплячі ліцензії». Тут потрібно наводити лад. Мусить втрутитися держава. Має бути прозорий конкурс, де ці ліцензії отримали б компанії, які реально видобуватимуть газ.

 Головний виклик на сьогодні – це формування комерційного ринку газу саме для населення

Озвучте проблемні питання, що нині стоять перед компаніями нафтогазової галузі? На чому буде сфокусовано роботу Федерації у 2020 році?

До складу Федерації зараз входять 16 компаній. Її було створено за ініціативою «Нафтогазу» для того, щоб залучати підприємства нафтового і газового сектора для спільної роботи і спільного вирішення проблем.

Головний виклик на сьогодні – це формування комерційного ринку газу саме для населення. Для промисловості він працює – хоча й не так злагоджено, як того хотілося б. Сподіваємося, що найближчим часом усунуть всі зловживання, зокрема з несанкціонованими відборами газу і накопичуванням боргів.

 За рік наша ГТС може транспортувати більше 140 млрд кубів палива.

Ще один наш виклик – «Північний потік-2». Потрібно зробити все, щоб його не було добудовано і Україна залишилася транзитною країною.

У цьому році сфокусуємося на видобутку газу. Треба кардинально змінювати підходи до регуляторної політики – компаніям, зокрема державному  «Укргазвидобуванню», потрібні нові ліцензії та родовища. Бо старі – дуже виснажені. Щороку природне падіння видобутку з них становить 1,5 млрд кубометрів. Тож настав час шукати нові поклади. Треба розвідувати, впроваджувати нові технології і видобувати. А для цього потрібні кошти і час.

Водночас критично важливо приділити увагу й енергоефективності – котельні, теплотраси, будинки потребують масштабної модернізації. Для порівняння: завдяки енергоефективним заходам Україна може скоротити обсяги споживання газу на 7 млрд кубів. Майже стільки ми нині імпортуємо. Тобто наша країна може відмовитися від імпорту блакитного палива лише завдяки енергоефективності. Треба тільки над цим працювати.

Розмову вів
Павло ПОЛІКАРЧУК