Пандемія стала серйозним випробуванням на витривалість систем охорони здоров’я для світу. В Україні в березні 2021-го оголосили другий локдаун, сподіваючись розірвати ланцюг поширення небезпечного вірусу. Боротьба з його наслідками триває на інших «фронтах» — економічному, медичному і, звісно, демографічному.

Ці зміни потрібно аналізувати, аби розуміти, як країні та суспільству жити далі. Українські дослідники під егідою Світового банку торік розпочали масштабне дослідження впливу пандемії на стан справ у державі в цілому. Додатково фахівці аналізували той факт, як COVID-19 позначився на демографії і спровокував надлишкову смертність серед населення. Цифри вражають. У січні 2021-го порівняно з минулорічним січнем на додачу до середніх показників втрат населення в Україні через коронавірус та асоційовані з ним причини померли 8500 людей.

Чи можна було запобігти цим втратам на рівні системи охорони здоров’я та інших галузей життєдіяльності держави? Як оцінити демографічний стан?

«Неможливо покращити демографічне
становище та подолати епідемію коронавірусу без якісних доступних медичних послуг та профілактики»

Економістка, спеціалістка Світового банку з питань охорони здоров’я, харчування та населення Олена ДОРОШЕНКО кілька років курує проєкт Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України та банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей». Банк надає підтримку в реформуванні системи охорони здоров’я, оснащенні медзакладів і підготовці медичного персоналу, а з 2020 року — і заходам з протидії коронавірусній інфекції в Україні. Обсяг фінансування поточних проєктів у сфері охорони здоров’я складає
$ 350 млн.

Окремо готується програма з підтримки вакцинації проти ковіду ($ 90 млн). Олена Дорошенко впевнена: неможливо покращити демографічне становище та подолати епідемію коронавірусу без якісних доступних медичних послуг та профілактики. Саме на досягнення цих амбітних цілей і спрямовані ініціативи Світового банку.

Проєкт «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» передбачає модернізацію системи та підтримку реформ в охороні здоров’я України і буде впроваджуватися до березня 2024-го. Поточна фаза спрямована на модернізацію та оснащення опорних лікарень для посилення їх готовності надавати допомогу пацієнтам із гострими станами (відділення екстреної допомоги, інсультні відділення), а також для розширення надання допомоги в режимі амбулаторної хірургії та хірургії одного дня. Зараз МОЗ завершує відбір лікарень, які найбільш готові до впровадження проєкту.

Ми хочемо кардинально оновити лікарні, перевести застарілі приймальні відділення у формат добре злагоджених відділень екстреної допомоги.

І це не лише зміна назви, а й комплексний підхід до гарантування якісної та безпечної ургентної допомоги. На сьогодні ми вже маємо досвід впровадження 8 регіональних проєктів (7 із яких завершено) із різними завданнями та цілями, фінансуванням від $ 4 до 40 млн. Такі проєкти були спрямовані переважно на підтримку первинної ланки охорони здоров’я: облаштування амбулаторій, їх ремонт, оснащення основним обладнанням, навчання фахівців, закупівлю комп’ютерів та інформаційних систем. Також були заходи на вторинній ланці для розширення доступу до кардіоінтервенційних втручань (стентування) та покращення якості надання допомоги. У Львівській області проєкт був спрямований на раннє виявлення і доступ до лікування пацієнтів з онкологією. У Вінниці ми підтримуємо будівництво та оснащення кардіоцентру. На основі цього досвіду ми можемо тепер підтримати продовження проєкту з модернізації опорних лікарень. В Україні тривалий час не модернізували лікарні, або модернізація була точкова, тому ми сподіваємося, що зусилля за підтримки СБ дадуть великий поштовх до запуску модернізації госпітального сектора в цілому.

В Україні високий відсоток передчасної смертності серед працездатних чоловіків — до 40%. Причини: аварії, втрати населення та військових на війні тощо. Молоді чоловіки просто не доживають до старості. Держава втрачає працездатне населення. Яким чином можна запобігти втратам тут?

Основні причини, які впливають на здоров’я чоловіків, — шкідливі звички. Незважаючи на хороший прогрес у боротьбі з тютюнопалінням на рівні держави, зок­рема, підвищення цін на ці вироби і скорочення їх доступності, все одно чимало людей курить. Щорічно в Україні вмирає трохи менше 600 тис. людей, при цьому, за різними оцінками, близько 100 тис. людей помирають від хвороб, викликаних курінням. Прикро, що в нас зростає рівень куріння серед молоді, особливо пристроїв для нагрівання чи електронних сигарет, які є не менш шкідливими, ніж звичайні. У майбутньому це вплине на тривалість життя цілого покоління. Світовий банк позитивно ставиться до підвищення цін на тютюнові вироби, вважаючи це одним із найефективніших методів протидії поширенню куріння. Інша проблема — харчові звички, досить багато споживається цукру, транс­жирів, солі. У нас відсутнє маркування на етикетках стосовно кількості доданого цукру, а він призводить до надмірної ваги, діабету, гіпертонії і також значно скорочує тривалість життя. Не секрет, що на первинній ланці не приділяється достатньо уваги цим питанням, в Україні бракує мотиваційного консультування, як позбуватися шкідливих звичок.

Є проблеми й на рівні надання медичної допомоги. Одним із перших пріоритетів проєкту СБ було підвищення доступності для населення кардіоінтервенційних втручань. Багато людей з інфарктами не мало доступу до стентування. Завдання було розширити цей доступ і забезпечити, щоб на рівні кожної області були ангіографи, спеціалісти, аби в разі інфарктів люди отримали швидку допомогу та шанс на якісне життя після хвороби. Є проблеми і з інсультами. Тут треба працювати на 2 рівнях: профілактика і робота з групами ризику та покращення меддопомоги.

Також варто наголосити і на хронічному ігноруванні проблем психічного здоров’я та шаленій стигмі навколо цих питань. За нашими дослідженнями, протягом життя приблизно 30% людей стикатимуться з проблемами власного психічного здоров’я. Тільки від суїцидів щорічно помирають 8–9 тис. людей, а чоловіки, як відомо, набагато менше схильні звертатися по медичну допомогу в цілому і для вирішення цієї проблеми зокрема.

Пандемія та карантинні обмеження — це широке поле для досліджень, зокрема, і щодо засобів протидії поширенню коронавірусу, до яких вдаються уряди різних країн. Які обмежувальні заходи саме в Україні Ви вважаєте найефективнішими з точки зору практичного досвіду для інших країн?

З точки зору охорони здоров’я ми обстоюємо позицію забезпечення доступності тестування, вчасної ізоляції та контролю контактів хворого. В Україні тестування недостатньо доступне, люди часто не мають інформації про свій стан, якщо хворіють, і особи, що контактували з хворим, не тестуються. Щодо боротьби з епідемією, то карантинні обмеження мають велике значення, вони зменшують фізичні контакти людей і можуть запобігти поширенню хвороби. До таких обмежень вдаються абсолютно всі країни. Також Україні варто розглядати готовність лікарень забезпечувати й надавати допомогу людям у критичних станах. Зрозуміло, що в регіонах епідемія розвивається по-різному, але часто медичних потужностей бракує. І це не лише стосовно належно оснащених ліжок, медичного обладнання, а й щодо персоналу, найчастіше середнього медичного. Також недостатньо використовуються можливості лікування пацієнтів удома, забезпечення кисневої підтримки пацієнтів на дому, щоб зменшити навантаження на лікарні.

Є і питання кадрів, їх підготовка та мобільність. Для більш уражених регіонів можна було б мобілізувати ресурси з менш уражених. У цілому, сподіваємося, що нинішня хвиля піде на спад. Зараз потрібно працювати на випередження, і оскільки темпи вакцинації поки що невисокі, варто зосередитися на цій кампанії, щоб на її результати можна було покладатися в подоланні наступних епідемічних хвиль, які на нас очікують восени. Потрібно пріоритезувати ті групи, які мають найбільші ризики інфікування через професійні особливості (медики, соцпрацівники), або ті групи, які мають високі ризики розвитку ускладнень від COVID, оскільки це впливає на смертність. Додатково потрібно проводити мотиваційну кампанію з популяризації вакцинації серед населення та медиків зокрема. Сьогодні треба думати, як підготувати систему, кадри, потужності для того, щоб максимально скоротити смертність і ускладнення від коронавірусу.

Загалом Україну очікує складний період, оскільки більше року вже триває коронавірусна пандемія, яка додає і непрямих ушкоджень здоров’ю населення через недоступність медичних послуг, закриті лікарні чи відсутній громадський транспорт. І, ймовірно, нас чекатимуть нові виклики зі спалахами онкологічних захворювань, виявлених на пізніх стадіях, інші хвороби, які не були вчасно діагностовані в цьому періоді.

Уже сьогодні відомо, що надлишкова смертність за 2020-й перевищує офіційно прозвітовані цифри про смертність, пов’язану з ковідом.

Тому ми всі повинні сконцентруватися на налагодженні системи, використанні сучасних технологій, як, наприклад, телемедичні послуги, для підвищення доступності, ефективності і якості медичної допомоги.

 

Карантин та прогнози: коли українці можуть зняти маски?

Ігор БРОВЧЕНКО, голова Робочої групи НАН України з математичного моделювання проблем, пов’язаних з епідемією коронавірусу SARS-CoV-2 в Україні, пояснює: Нині локдаун м’якший, і громадяни менш дисципліновані, аніж торік. Самі по собі теперішні обмеження не зупинять епідемію, а призведуть до згладження її в часі. Головна мета тут — виграти час, розвантажити лікарні. Якщо ж вдатися до жорстких заходів, то в такому випадку локдаун повинен бути з повною зупинкою всієї некритичної інфраструктури, комендантською годиною, відстежуванням контактів, тотальним тестуванням і т. ін.
У нашому варіанті він просто пом’якшує піковий період проходження хвилі епідемії.

Ви очолюєте робочу групу при НАН України. Наскільки точними виявились Ваші моделі прогнозів та чи прислухалася влада до цих рекомендацій?

Ми знаємо, що нашими аналітичними звітами та прогнозами користуються в РНБО, наші дослідження стають у пригоді на нарадах найвищого рівня. Але рекомендацій щодо ухвалення рішень ми не даємо. Наше завдання — аналізувати поточний стан справ і прогнозувати сценарії на майбутнє. Щодо точності, то ми обмежуємося короткотерміновими прогнозами на кілька тижнів. Є багато речей, які непрогнозовані, наприклад, прихід нових штамів, їх небезпечність, рівень контактів серед населення, свята і т. ін. Так, досі невідомо, скільки людей уже перехворіло в Україні. Це ускладнює врахування впливу колективного імунітету. Попри ці складнощі, нам вдалося непогано передбачити пікові періоди проходження хвиль та прогнозувати динаміку (включаючи тижневі коливання статистики) на кілька тижнів наперед.

Чи готові прогнози та моделі з урахуванням старту вакцинації та темпів її проведення? Якщо так, то через який час ми зможемо зняти маски?

Вакцинація проходить так, що її врахування поки немає жодного сенсу. Вакцинований десь 1% людей тільки однією дозою вакцини. Це означає, що поточну хвилю ми проходимо без впливу щеплення, на жаль. Коли буде вакциновано хоча б 15–20% населення, тоді будемо включати цей ефект до прогнозування. Сподіваюсь, до того часу ми зможемо отримати державну підтримку цієї діяльності і матимемо змогу розвивати наші методи та продовжувати роботу.