Міра праці

2019-01-09T16:28:51+00:009 Січня 2019|

Оцінка продуктивності праці

Сьогодні загальноприйнятий економічний показник, що характеризує продуктивність праці, на основі якого здійснюються міжнародний компаративний аналіз та оцінка тенденцій, — це обсяг ВВП на годину відпрацьованого часу. Вважається, що він є більш релевантним для характеристики показника продуктивності, ніж обсяг ВВП на одну працездатну особу. За оцінками експертів до 2020 року лідерами за цим показником серед країн будуть такі країни, як Ірландія, Латвія, Польща і Литва. Наприклад, в Ірландії продуктивність праці за період 2010-2020 рр. має зрости на 50%, тоді як у середньому по країнах — лише на 9%.

Причина такого приросту очевидна: розвиток IT-сектора, завдяки якому Ірландія перетворилася з найбіднішої країни Британських островів на одну з найбагатших. Розвиток індустрії зі зростаючою віддачею від масштабів виробництва, довгострокова і продумана економічна політика, інвестиції в освіту і науку є основними факторами, що впливають на позитивну динаміку цього показника. Подібною до ірландської є динаміка зростання продуктивності праці в Китаї. У минулому році 48% від усіх світових інвестицій, залучених стартапами в галузі штучного інтелекту, були спрямовані саме до Китаю і лише 38% — до США. Завдяки цьому Пекінський технологічний хаб потіснив за рівнем створюваного ВВП, який сягає майже 1 трлн доларів, Кремнієву долину.

З огляду на це варто вимірювати результативність праці не показником продуктивності, а креативності. Адже не можна порівнювати новацію, ідею, яка протягом дуже короткого проміжку часу може принести мільярди доларів прибутку, і продуктивність у класичному розумінні як взаємозалежність вартості створеного продукту і трудових затрат однієї людини.

Важлива тенденція на світовому ринку праці в провідних країнах, яку обов’язково потрібно відзначити, полягає у ширшому залученні жінок завдяки скороченню часу, який вони витрачають на хатню роботу, догляд за дитиною тощо. Ознаки емансипації ми спостерігаємо і в Україні. Ми бачимо значну кількість успішних у бізнесі, науці й освіті, державному управлінні жінок, здатних впоратися зі своїми функціональними обов’язками в непоодиноких випадках краще за чоловіків, принаймні креативності жінкам не позичати.

Щодо тенденцій продуктивності праці в Україні, то вони залишають бажати кращого. Це аж ніяк не пов’язано з кваліфікацією працівників чи дешевою робочою силою — у нас у цьому плані все гаразд. Маємо проблему із залученням інвестицій.

Ми не бачимо сьогодні високотехнологічних інвестицій у нашу економіку, яка котрий рік поспіль по­трошку зростає лише завдяки таким двом трудомістким і малопродуктивним секторам, як сільське господарство і будівництво. У них скільки не інвестуй, скільки не залучай людей — віддача від масштабу виробництва буде падати. Для зміни цих тенденцій потрібний кардинальний перегляд державної економічної політики.

Які фактори задаватимуть тренд

Протягом останніх 20-25 років завдяки технологічному прогресу і цифровим технологіям наше життя змінилося до невпізнанності. У найближчі десять років слід очікувати ще більш масштабні та кардинальні новації саме завдяки технологічному прогресу.

Електронні гаджети, надпотужні комп’ютери та штучний інтелект змінюють не тільки наше повсякденне життя, а й тривалість та місце роботи, наші звички і традиції. Зокрема, такий відомий науковець і футуролог, як Мітіо Каку, говорить про те, що поняття офісу та офісної роботи в найближчій перспективі зникне як явище. Працевлаштування «білих комірців» не буде відбуватися на довготривалій основі з прив’язкою до якогось конкретного роботодавця; скоріше навпаки: працівників найматимуть для виконання якогось конкретного проекту з можливістю здійснення такої роботи дистанційно.

Фактично подібний аутсорсинг ми вже спостері­гаємо сьогодні в сфері IT-технологій і в Україні. Зникне робота бухгалтерів, хоча залишаться аналітики і консультанти, зникнуть терапевти, хоча залишаться вузькопрофільні лікарі, зникне нотаріат, оскільки угоди вже засвідчує blockchain, а реєстри майна і активів — оцифровані.

Будуть затребувані люди творчих професій, а також ті, хто працюватиме в сфері розваг та відпочинку. Всюди, де штучний інтелект не зможе замінити людину, де потрібно приймати рішення, людина залишатиметься незамінною.

Ми спостерігаємо, як стрімко в структурі ВВП провідних країн світу зменшилася питома вага товарної продукції і зросла частка сфери послуг. Варто очікувати ще більшого розширення сфери послуг, яке відбуватиметься, головним чином, завдяки тим країнам, де товарна і сировинна продукція все ще займають значне місце у структурі ВВП.

Інший фактор, що визначатиме тренди ринку праці, — демографічний. Так званий демографічний перехід змінює вікову структуру і загальну чисельність населення багатьох країн світу. Сьогодні темпи приросту населення світу суттєво впали порівняно з серединою XX сторіччя, протягом якого кількість людей у світі, незважаючи на війни та геноцид, зросла в чотири рази. За прогнозами науковців у найближчі 10 років кількість людей у світі сягне позначки в 9 млрд осіб, а до кінця XXІ сторіччя стабілізується на позначці 11,5 млрд осіб. Підсумковий результат дії двох зазначених факторів, технологічного прогресу і демографічного чинника, очевидно, призведе до збільшення в цілому рівня безробіття.

Третій важливий тренд, який буде визначати розвиток ринку праці, полягає в міграції робочої сили, що є наслідком глобалізації. Українська економіка і суспільство на власному досвіді відчули всі переваги і недоліки трудової міграції. Єдине, на чому потрібно наголосити: напрямки міграції будуть визначатися не тільки різницею в оплаті праці у різних країнах, а й наявними відмінностями у віковій структурі населення країн, адже в політичному, культурному, мовному і навіть побутовому плані основна маса населення світу рухається до «спільного знаменника». Сьогодні спостерігається неймовірно висока мобільність людей, особливо молоді, а тому в умовах значної конкуренції за високооплачувані робочі місця і надалі посилюватиметься тенденція до трудової міграції.

Костянтин ШВАБІЙ
д. е. н., професор