Про наслідки для сектора відновлюваної енергії після переходу від «зеленого» тарифу до системи аукціонів, скільки коштують технології в Україні й чому потрібно стежити за розробкою четвертого енергопакету — розказав Олексій ОРЖЕЛЬ, керівник Української асоціації відновлюваної енергетики.

Яка наразі частка ВДЕ від загальної енергогенерації і які перспективи?

В енергобалансі ми маємо 1,9% в обсягах генерації електричної енергії. Кажучи про 2019 р., то, напевно, ми можемо очікувати десь 800 МВт приросту сонячної потужності, приблизно 450 МВт вітрогенерації і залежно від обставин — до 60-80 МВт біоенергетики.

Перспективи напряму відновлюваної енергетики зумовлені ситуацією з розглядом у другому читанні законопроекту про аукціони, який планується на березень. Ми маємо певні позитивно-оптимістичні очікування щодо введення потужностей у 2019 р., тому що багато учасників ринку, розуміючи, що будуть зміни з 1 січня 2020 р., намагатимуться все-таки ввести потужності за старими умовами, і це нормально, тому що вони розпочали свої проекти раніше, в результаті вони мають встигнути.

Якщо хтось і не встигне, то певним інструментом, який дасть їм можливість захиститися від ризиків, є підписання попереднього договору купівлі-продажу, і тим самим не йти на аукціони. Проте справді доволі великі «зелені тарифи» залучають дуже багато зацікавлених сторін, і думаю, що ми отримаємо найбільший показник приросту потужностей саме в цьому році. Але потім, у 2020—2021 рр., гравці дивитимуться, як запустилися механізми по аукціонах. Якщо матимемо адекватні результати, усі побачать, що система працює. Все ж таки 2020 р. буде випробувальним і не даватиме великі показники. До речі, як показує світова практика, спочатку гравці ринку намагалися встигнути ввести потужності за старими умовами, а потім було певне падіння приросту потужностей, пов’язане саме з адаптацією до нових умов.

Тому якщо ми приймаємо законопроект № 8449-д, то у 2020 р. можемо спостерігати певний спад. Але якщо адекватно запрацюють аукціони, то у 2021 р. вже будуть інші темпи приросту, і на той момент також може бути зниження вартості технологій. Потенційні учасники ринку, розуміючи, що новий закон працює і можна отримати вже не «зелений тариф», а фіксовану ціну на 20 р., тобто договір купівлі-продажу на 20 р., однозначно спробують себе вже в рамках нового механізму стимулювання.

Яка середня вартість тех­нологій?

Завжди кажуть про вартість окремої технології. Якщо говорити про повноцінно закінчену вартість сонячної станції — це приблизно від 730 тис. дол. США до 900 тис. дол. США за МВт. Але дуже багато факторів впливають на вартість: скільки коштує приєднання, які обрано технології, яка гарантія сонячних модулів. Ці фактори зумовлюють кінцеву ціну. Також впливає й те, скільки коштує кредитний ресурс, бо якщо є можливість залучити дешевший ресурс, то це означає, що можуть бути певні обмеження щодо якості обладнання, тоді, відповідно, і вартість стає трохи меншою.

Зазначу, що вітрогенерації в Україні на воді немає, а тільки на березі. Її поточна вартість коливається в межах від 750 тис. дол. США до 1,1 млн дол. США за МВт встановленої потужності. Ця ціна також залежить від обраного обладнання, від девелопменту, від місця і реальної вартості будівництва.

Якщо говорити безпосередньо про біоенергетику, то тут дуже великий діапазон цін залежно від того, що використовується як ресурс. На прикладі: котел, який спалює щепу, є простішим, ніж котел, який спалює солому, тому що солома має дуже низьку температуру смолоутворення й потрібна інша технологія спалювання і, відповідно, котла, а отже, цей котел виявиться дорожчим. Тому формально такі фактори впливають на ціну, по-перше, зважаючи на те, яке використовується паливо, а по-друге, який субстрат застосовують для біогазу. Субстратом у нашому випадку можуть бути відходи тваринництва або рослинництва. Тут треба обережно підбирати mix, вони мають заходити з постійно однаковими показниками, і це є таким фактором, який впливає на вихід біогазу, а відтак, на виробництво електричної і теплової енергії. Діапазон цін тут приблизно від 2,2 до 3,5 млн грн за МВт встановленої потужності.

Малі ГЕС — це взагалі щоразу окреме рішення, там вартість варіюється залежно від того, потрібно будівництво греблі чи не потрібно. Приблизно це від 2 до 5 млн грн за МВт.

Який має бути баланс між традиційною енергетикою і відновлюваною?

На це питання щороку буде своя відповідь. Тому що розвиваються технології ВДЕ, вони стають дешевші, а традиційна енергетика стає дорожчою. Якщо ж враховувати ще й екологічні наслідки, то це взагалі величезна різниця у вартості не на користь традиційної генерації.Наприклад, можна казати, що атомна генерація відносно чиста, тому що не має таких шкідливих викидів в атмосферу, проте який вона створює ризик і які колосальні витрати потрібно відшкодувати потім на ліквідацію й приведення в екологічно безпечні об’єкти вже непрацюючі станції. Якщо врахувати, скільки Німеччина та інші країни витрачають на ліквідацію закритих атомних реакторів, то ми просто фінансово цього не потягнемо.

Ще один фактор — це те, що ми з часом отримаємо трохи іншу систему, оскільки все рухається в бік акумулювання електричної енергії. Проект четвертого енергетичного пакету, який нині розробляється в ЄС, передбачає, що системи акумулювання електроенергії стануть не тільки централізованими, а розконцентрованими по мережах, навіть на побутовому рівні. Фактично ми отримаємо ситуацію, коли користуватися цією великою генерацією, яка передається високовольтними мережами до споживача і має великі втрати й екологічні наслідки, буде не потрібно, тому що лише мала сонячна станція або вітрова, яка розміщена поряд, задовольнятиме ті самі потреби в генерації. Тут постане питання: навіщо нам ті великі мережі — це і є логіка проекту четвертого енергетичного пакету.

І останній фактор — це енергоефективність. Як то кажуть, найдешевший кВт електричної енергії — це той кВт, який не вироблений. Ми замінюємо освітлення на LED, використовуємо більш ефективне обладнання. Цей фактор пов’язаний з попереднім, коли розподіленої генерації буде достатньо для того, щоб забезпечити комфорт для споживача і потреби промисловості.

Розмову вела
Марія ДАНЮК