До яких завдань прикута увага міністерства, чому зовнішні запозичення є необхідними для країни, збільшення надходжень якого податку може свідчити про пожвавлення економіки та яких змін слід очікувати у податковому законодавстві розповіла в.о. міністра фінансів України, Оксана Маркарова.

Одним із пріоритетів у своїй роботі ви назвали макроекономічну стабільність і зниження фіскальних ризиків. Деталізуйте, що стоїть за цими поняттями? Які ще завдання ставите перед собою?

Ми визначили для себе три пріоритетні напрями, в межах яких є багато важливих завдань, вартих окремої уваги. По-перше, це ефективне бюджетування. Воно передбачає передусім повернення до середньострокового бюджетного планування, і цього року разом з проектом бюджету на 2019 рік, який Мінфін відповідно до вимог законодавства подав до 15 вересня, буде подано також бюджетну резолюцію на три роки зі стелями видатків. Це дуже важливо для розуміння, куди країна планує рухатися, а отже добре впливає на інвестиційний клімат і ставлення кредиторів. Паралельно ми плануємо запровадити регулярний і суворий контроль бюджетних видатків (budget review) у розрізі конкретних програм спочатку на пілотній, а потім на постійній основі. Задача Мінфіну — збалансовувати бюджет, і зараз найкращий спосіб це робити — підвищувати ефективність використання цих коштів.

Другий пріоритет — зменшення фіскальних ризиків і підтримка макроекономічної стабільності, якої нам вже вдалося досягнути. Фіскальна консолідація та дефіцит бюджету у межах 2,5% від ВВП є для нас цього року непорушним маяком. І я упевнена, що в наступні роки нам вдасться продовжити тенденцію до зменшення дефіциту бюджету. У 2019 році він не має перевищити 2,2 % ВВП, у 2020 — 2% ВВП, у 2021 — 1,8% ВВП.

Як ви знаєте, у серпні Кабмін затвердив оновлену середньострокову Стратегію управління державним боргом. У 2017 р. вперше з 2011 р. відсоток співвідношення боргу до ВВП зменшився і наблизився до «безпечного» значення в 60%. Це стало можливим завдяки злагодженим діям влади щодо фіскальної консолідації і монетарної політики, а також проведенню реформ. Ми маємо поліпшити ці результати. Стратегія визначає для Мінфіну завдання зменшити борг до 52% у 2019 р. та до 49% у 2020 р., а також встановлює якісні цілі, які дозволять покращити структуру боргу і знизити ризики, притаманні йому сьогодні. Тенденції розвитку державних фінансів України стануть більш прогнозованими, а це допоможе підвищувати рівень довіри до нашої країни з боку українських та міжнародних інвесторів.

Третє глобальне завдання — підтримка економічного зростання. Тут у Міністерства фінансів є важелі впливу на податкову і митну сфери, що безпосередньо пов’язано з інвестиційною привабливістю. Ми продовжуватимемо реформу адміністрування податків і митниці в такий спосіб, щоб сумлінний бізнес почувався захищеним і міг спокійно працювати. Атака на контрабанду, яку нещодавно посилили правоохоронні органи, — це хороший одноразовий інструмент, але для вирішення проблеми в цілому потрібні системні заходи. Зокрема, підсилення контролю трансфертного ціноутворення (ТЦО). Треба значно підсилити цей департамент у ДФС і активно співпрацювати по лінії Мінфіну, Служби фінансового моніторингу та обміну інформацією з нашими фінансовими партнерами. Це точно дасть більший ефект для наповнення бюджету, ніж намагання знайти порушення у великого кола малого бізнесу.

Сподіваємося також, що найближчим часом зрушиться процес створення спеціального органу фінансових розслідувань, якого дуже бракує для повноцінної роботи. Важливо знайти правильні принципи і разом з Верховною Радою ухвалити закон, а не дискутувати ще три роки про те, яка модель найкраща. Головне, аби він відповідав заявленим стандартам, зокрема був аналітичним, гарно забезпеченим, стояв на заваді несплаті податків та іншим «білокомірцевим» фінансовим злочинам.

Окремо варто говорити про міжнародні інвестиційні проекти — можливість, яку ми як держава використовуємо не дуже ефективно. Ми вже відпрацьовуємо карту нових процесів: по-іншому працюватиме Міністерство фінансів, по-іншому відбуватиметься координація з профільними міністрами, по-іншому буде влаштовано співпрацю з місцевими компаніями-одержувачами. Процедури мають бути простими і максимально стандартизованими.

Яка роль податкових надходжень у загальних обсягах доходів держбюджету? Порівняно з минулими роками їх питома вага зростає чи зменшується? Про що це свідчить?

Без сумніву, податкові надходження відіграють ключову роль у доходах зведеного бюджету. Так, протягом останніх двох років їх частка становила понад 80% від загальних доходів.

Проте зміна питомої ваги податкових надходжень у загальних обсягах доходів не свідчить про їх зростання чи зменшення в абсолютному вираженні, тому що обсяг неподаткових надходжень, таких, як прибуток НБУ, прибуток державних та комунальних підприємств, дивіденди, може відрізнятися в кілька разів із року в рік. Доцільніше аналізувати частку податкових надходжень у ВВП, яка протягом 2016 — 2017 рр. становила відповідно 27% та 28%. А от збільшення показника податкових надходжень у ВВП свідчить про зростання економіки. У 2011 — 2012 рр. податкові надходження становили 25% ВВП, а в 2013 — 2014 рр. зменшилися до 23%.

Ріст яких податкових надходжень буде сигналом про суттєве пожвавлення економіки?

Найбільш чутливим податком до зміни економічної ситуації є податок на прибуток підприємств. Частка надходжень від цього податку ВВП у 2015 році становила 2% ВВП, а у 2017 році — збільшилася до 2,5% ВВП. При цьому суттєвого законодавчого розширення бази оподаткування чи збільшення ставки податку не відбувалося. А це однозначно свідчить про пожвавлення української економіки за останні три роки.

Реформа децентралізації вплинула на розподіл податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів на користь останнього. Який механізм вирівнювання дисбалансу застосовується?

Реформування бюджетної системи та запровадження нової моделі міжбюджетних відносин ми розпочали у 2015 році. Я вважаю, що бюджетна децентралізація — найважливіша реформа, оскільки вона вирішує багато системних проблем, надаючи і повноваження, і ресурс місцевим громадам. 60% податку на доходи фізичних осіб зараховується до бюджетів ОТГ, також на місцях повністю залишаються надходження податку на прибуток від підприємств і установ комунальної власності та податку на майно (нерухомість, земля). Громади самі вирішують, куди їм спрямовувати ресурс: на нову школу, на ремонт центральної площі, реставрацію пам’ятників чи просто залишити на депозиті. До речі, минулого року місцеві органи влади розмістили на депозитних рахунках у банках 23,9 млрд грн, завдяки чому місцеві бюджети отримали 1,7 млрд грн додаткового ресурсу.

Хочу також зазначити, що ми чуємо дедалі менше скарг від інвесторів, особливо нових, на місцеві органи влади. На місцях уже зрозуміли, що інвестор — це додаткове ПДФО, додатковий податок на прибуток, податок на землю і нерухомість. Тобто цілий комплекс прямого економічного зиску для громади від того, що інвестор прийшов до них працювати. У регіонах, де краще працюють з інвесторами, зараз заводи будуються буквально один біля одного. Цілі кластери на Західній Україні. Це концептуально інший підхід. Тож від ситуації, коли ми на центральному рівні намагались залучити інвестора та вмовити громаду на регіональному рівні, ми перейшли до конкуренції за інвестора між місцевими керівниками. Треба лише посилити інституційну спроможність місцевих громад.

Коли Україна зможе обходитись без фінансових вливань ззовні?

Що стосується фінансових вливань ззовні, то доки державний бюджет України є дефіцитним, буде необхідність цей дефіцит фінансувати.

У наших середньострокових планах — зменшення дефіциту бюджету до 2% ВВП у 2020 р. і до 1,8% ВВП у 2021 р.

Джерел фінансування дефіциту в нас всього два — запозичення і приватизація. З приватизацією цього року не склалося, хоча сам факт схвалення нового закону і старт малої приватизації — дуже хороший сигнал для ринку. Однак нам залишаються тільки запозичення. Внутрішній ринок не має достатньої ліквідності, тому поки що зовнішні запозичення є необхідними. У запозиченнях немає нічого поганого. Важливо, щоб вони відбувалися на вигідних для нас умовах. Тому Мінфін також працює над розвитком внутрішнього ринку державних цінних паперів, зокрема — над розширенням бази інвесторів та спрощенням їхнього доступу до ринку: платформа Bloomberg, відкриття депозитарного рахунку Clearstream, мобільні додатки для населення тощо.

МВФ занепокоєний ризиками зриву реформи ДФС. Наскільки виправдані такі побоювання? Все-таки під чиїм підпорядкуванням буде ДФС?

Аби розвінчати усілякі спекуляції, ще раз підкреслюю, що ДФС підпорядковується Мінфіну, і так буде й надалі. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман підтримує цю позицію. Мінфін формує фіскальну політику, ДФС адмініструє податки. Тільки разом ми зможемо ефективно працювати над усіма тими численними питаннями, які виникають у контексті адміністрування податків.

Жодних причин для хвилювання у МВФ немає. Реформа Державної фіскальної служби для України справді є викликом — ми маємо перетворити її з карального органу на сервісний, що прагне максимально стимулювати добровільну сплату податків. І це зараз один із основних пріоритетів роботи Мінфіну.

Мета трансформації ДФС та податкової міліції — це зменшення аж до відсутності адміністративного тиску на чесних та прозорих платників податків, які виконують свій конституційний обов’язок. Водночас фіскальні органи будуть концентрувати свої зусилля на нових напрямах у роботі: запобіганні несплаті та ранньому реагуванні, інтенсивній міжнародній співпраці з нашими партнерами, на обміні інформацією та запобіганні транскордонним зловживанням, на швидкій інтелектуальній роботі з трансфертним ціноутворенням.

Я дуже рада, що наприкінці липня розпочав роботу надзвичайно кваліфікований профільний заступник міністра Сергій Верланов, тож робота у цьому напрямі відтепер просуватиметься швидше. Наш проект з комплексної реформи ДФС підтримують і міжнародні партнери, серед яких Канада, МВФ, ЄБРР, ЄС та США. Вони консультуватимуть нас та моніторитимуть впровадження визначених ініціатив.

Які зміни заплановано до податкового законодавства та як це позначиться на бізнесі?

На сьогодні є чіткий перелік першочергових завдань. Це — імплементація міжнародних зобов’язань України, зокрема Угоди про асоціацію, BEPS та MLI, трансформація галузевого податкового регулювання на засадах прозорості та недискримінації, а також нульове декларування, впровадження якого передбачено новим Законом України «Про валюту».

Коротко зупинюсь на тому, які заходи буде вживати Мінфін у сфері податкової та митної політики.

У Верховній Раді очікують на прийняття законопроектів Мінфіну про запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (№ 7034, № 7035).

Ми продовжуємо працювати над розробленням низки законопроектів про внесення змін до Податкового кодексу. Зокрема, про контроль за трансфертним ціноутворенням (реалізація Плану дій BEPS, а саме кроків 8 – 10 і 13); про критерії визначення осіб з високими статками і надання повноважень ДФС отримувати доступ до інформації про банківські рахунки цих осіб за умов незалежного захисту таких даних; про удосконалення адміністрування акцизного податку.

Після ратифікації Парламентом конвенції MLI нам треба продовжити реалізацію Плану дій BEPS. Також у Парламенті знаходиться пакет змін до законодавства по FATCA. Їх прийняття дасть змогу укласти угоду між компетентними податковими органами про обмін фінансовою інформацією в податкових цілях.

У сфері митної політики ми продовжимо працювати над наближенням законодавства України з питань державної митної справи до митного законодавства ЄС, зокрема над запровадженням інституту авторизованого економічного оператора (№ 7473, № 4776), над захистом прав інтелектуальної власності (№ 4614); звільненням від ввізного мита (№ 4615).

Важливою є також практична реалізація принципу сплати митних платежів з єдиного авансового рахунку в Держказначействі, розвиток системи управління ризиками у сфері митного контролю та модернізація інформаційно-телекомунікаційної системи митниці, а також подальший розвиток електронної системи обміну інформацією за принципом «єдиного вікна».

Ви ініціюєте запровадження середньострокового бюджетного планування. Які шанси на рестарт цієї реформи? Що у підсумку отримає українська економіка від такого кроку?

Середньострокове бюджетне планування — це системна зміна у формуванні бюджетної політики, яка забезпечує стратегічний підхід до визначення пріоритетних заходів та ефективний розподіл ресурсів.

Тобто це означає передбачувану, послідовну та виважену бюджетну політику, зменшення загроз від впливу нових рішень на зростання дефіциту бюджету чи показників державного боргу, припинення практики внесення несистемних змін до Податкового чи Бюджетного кодексу, узгодження стратегічного та бюджетного планування і запровадження комплексної оцінки ефективності та доцільності видатків.

Сподіваємося, що депутати усвідомлюють переваги від запровадження середньострокового бюджетування, а отже Верховна Рада підтримає відповідні зміни до Бюджетного кодексу. І тоді практика планувати державні фінанси на три роки стане в Україні нормою.

Розмову вела
Марія ДАНЮК