В українській газовидобувній галузі впродовж останніх кількох років відбулася низка позитивних змін. Серед основних, мабуть, можна назвати впровадження стимулюючої ренти для нових свердловин і запуск електронних аукціонів на ліцензії. Однак газовидобування все ще повільно й невпевнено з’являється на радарах інвесторів. Чому вони продовжують дивитися на галузь з осторогою і вирішення яких проблем дасть поштовх до стрімкого розвитку газовидобування – розповів Олексій ЗАЄЦЬ, фінансовий директор групи компаній Smart Energy.

Окресліть коротко основні тренди в газовидобуванні. Наскільки, за вашими оцінками, галузь цікава для інвестицій?

У цілому газовидобування – одна з найцікавіших і найперспективніших галузей для інвестування. Для цього є всі складові: і величезний потенціал розвитку, і зрозумілий та доволі місткий ринок збуту. Але сказати, що в нас стоїть черга з іноземних інвесторів, не можна. Це зумовлюють як зовнішні, так і внутрішні фактори.

Передусім нинішня ситуація з ціною на газ. По суті, це обвал ринку. Пов’язаний він насамперед зі сланцевою революцією в США, тобто появою у великій кількості нового ресурсу з вільною можливістю транспортування в скрапленому стані. Таким чином, зараз іде жорстка цінова війна за європейський ринок, де скраплений газ зі Сполучених Штатів і Катару витісняє російський.

По-друге, цей сезон став для нас доволі важким через підготовку України і Європи до підписання нового транзитного газового контракту між нашою країною та Росією. В результаті маємо рекордну кількість газу в газових сховищах і України, і Європи. Тепла зима підсилює цей тренд. Тому ціни на газ упевнено падають. Якщо на піку в листопаді 2018 р. вартість газу досягала 370 дол. за 1000 м куб. (без ПДВ), то зараз 150 дол. за 1000 м куб. вважається хорошою ціною на ринку України.

Щодо внутрішнього фактора, то всі ризики, від яких потерпає економіка України, відбиваються і на газовій галузі. Приплив інвестицій гальмує низький кредитний рейтинг держави, відсутність фондового ринку. Необхідно, щоб запрацювала повноцінна біржа, на якій би продавали великі об’єми вуглеводнів – нафта, газ, конденсат, зріджений газ. Сьогодні ми маємо невеличкі біржі, але кількість заявок з продажу вуглеводнів там неістотна, при цьому для учасників вони доволі дорогі. Тобто нам потрібен майданчик, де ми зможемо продавати свій продукт швидко і без ускладнень. По суті, нам потрібен зрозумілий ринок вуглеводнів.

Необхідно, щоб запрацювала повноцінна біржа, на якій би продавали великі об’єми вуглеводнів Ð нафта, газ, конденсат, зріджений газ

Водночас за останні роки галузь змінилась. Які зміни, на вашу думку, найбільше вплинули на її інвестиційну привабливість?

Справді, останні кілька років для газовидобутку були насичені подіями і, без сумніву, позитивні зміни переважають. Тут можна згадати і запуск електронних аукціонів на нові ліцензії, і впровадження стимулюючої ренти для нових свердловин, і часткову децентралізацію ренти, і спрощення дозвільних процедур, і лібералізацію валютного законодавства.

Серед негативних чинників я б виділив нестабільність у податковій політиці. Йдеться про спроби відмінити стимулюючу ренту. В такому капіталомісткому і ризиковому бізнесі, як наш, відсутність гарантій – це найгірше. Кожен має розуміти, на яких умовах інвестувати гроші й на які суми повернення можна розраховувати. І лише згадка про можливість відміни вагомого драйвера розвитку галузі (а стимулююча рента – це суттєвий драйвер) є поганим сигналом для інвестора.

Які наслідки для галузі могла б мати відміна стимулюючої ставки ренти для видобутку газу?

Історія не нова – тож це легко спрогнозувати, базуючись на нашому реальному досвіді. Почнемо з того, що галузь динамічно росла і розвивалася, але у 2015 р. ми увійшли з удвічі підвищеною рентною ставкою. До того ж з’являється постанова Кабінету Міністрів, якою всіх великих споживачів газу – металургів, енергетиків, хіміків – зобов’язують закуповувати газ у НАК «Нафтогаз». У результаті галузь опиняється на межі виживання. По інерції ми ще ростемо у 2016 р. (закінчуємо буріння вже початих свердловин), а в 2017-му відбувається обвал.

Чергову хвилю росту маємо у 2018 р. після стабілізації ренти і введення стимулюючої ставки для нових свердловин. Таким чином, збільшення податкового навантаження не сприятиме додатковим надходженням до бюджету, адже високі рентні ставки призведуть до зменшення обсягів буріння і, відповідно, до скорочення об’ємів видобутку. Немає об’ємів – немає ПДВ, прибутку і тієї самої ренти. Ще й погіршуємо зовнішньоекономічний торговельний баланс, оскільки нарощуємо імпорт газу. Тому це погана ідея.

Буріння однієї свердловини глибиною понад 5 тисяч метрів обходиться від 10 млн дол.

ЗАВАНТАЖИТИ PDF

 

Погляньмо на інші статті оподаткування. Наприклад, які непорозуміння існують нині при оподаткуванні прибутку, що виникають унаслідок недоліків бухгалтерського обліку?

Галузь має певні традиції, правила, яких дотримується весь світ. З 2013 р. група компаній Smart Energy перейшла на МСФЗ. З 1 січня 2018 р. вони стали обов’язковими для всієї добувної галузі.

Але має минути якийсь час, щоб усе запрацювало і податкова служба звикла до цього. Плюс необхідно імплементувати принципи МСФЗ в українське податкове законодавство.

З якими ризиками стикаються газовидобувні компанії в разі списання/ліквідації неуспішних свердловин?

Ліквідація неуспішних або аварійних свердловин – іще одне болюче для нас питання. Наш бізнес високоризиковий. Отримати «суху» (яка не дає газу) або аварійну свердловину – це, так би мовити, частина нашого операційного процесу і абсолютно нормальна ситуація. Міжнародні стандарти дозволяють зменшувати фінансовий результат, враховуючи неуспішні свердловини. Але коли приходять контролюючі органи, завжди виникають питання. Тому цю ситуацію потрібно також до кінця врегулювати.

Який шлях такого врегулювання ви бачите?

Найоптимальніший варіант – ввести пряму норму в Податковий кодекс, якою передбачити зменшення бази оподаткування в разі ліквідації чи списання неуспішних або аварійних свердловин. Це також стосується і ПДВ на випадок буріння неуспішних свердловин.

 Якби таку норму було прописано в ПКУ, чи вплинуло б це на інвестпривабливість галузі?

Звичайно, це визначення дасть інвесторам певні гарантії і зробить галузь більш привабливою з точки зору капіталовкладень.

Впровадження яких фінансових інструментів допомогло б наростити видобуток?

Роки три тому подібне питання викликало б лише усмішку, адже ми не могли спокійно купити валюту під свої контракти – про які фінансові інструменти могло йтися? Однак зміни останніх років дозволяють уже серйозно говорити про використання фінансових інструментів у нафтогазовидобутку. Проте при розгляді цього питання треба враховувати, що галузь капіталомістка. Буріння однієї свердловини глибиною понад 5 тисяч метрів обходиться від 10 млн дол. А якщо потрібно будувати установку комплексної підготовки газу, підключатися до магістрального газопроводу, то початкові вкладення в буріння декількох свердловин та інфраструктури сягають 30–35 млн дол. Хто готовий в Україні фінансувати подібні проєкти? Такою ліквідністю, можливо, і володіє перша десятка найбільших українських банків. Але вони обмежені вимогами регулятора: норматив на одного позичальника, норматив на групу інсайдерів тощо. Тобто залучати кошти всередині країни практично неможливо. Плюс для банків завжди потрібна застава. А що ми можемо запропонувати? Ми маємо свердловини, трубопроводи і ліцензії. Одне без одного вони нічого не варті. Інша річ, якби можна було відчужувати ліцензії, зокрема здавати їх у заставу в банк разом з майновим комплексом. Це вже рух уперед. Маленькі компанії змогли б залучати кошти, розвиватися і нарощувати видобуток.

Розмову вела
Марія ДАНЮК