Організатори КМЕФ традиційно вибирають для своїх панелей теми, що мають найбільший вплив як на українську, так і на світову економіку в середньо- і довгостроковій перспективі. На їхню думку, найважливішими подіями, які визначать тренди трансформації української і світової економіки в горизонті 5–10 років, стануть глобальна криза, торговельні війни і кліматичні зміни.
Виходячи з принципу циклічності світової економіки, міжнародні фінансові організації і відомі економічні експерти стверджують, що у 2020 р. може вибухнути глобальна криза, наслідки якої можуть бути деструктивнішими, ніж події 2008–2009 рр. Очікування кризи вже стало самостійним економічним фактором, який змінює поведінкову модель суверенних держав, міжнародних структур і приватного бізнесу.
Інструментом подолання кризи 2008–2009 рр. були так звані програми кількісного пом’якшення, розроблені центробанками країн «золотого мільярда»
Інструментом подолання кризи 2008–2009 рр. були так звані програми кількісного пом’якшення, розроблені центробанками країн «золотого мільярда». Простіше кажучи – активне «накачування» економік незабезпеченими кредитними грошима. Останнє десятиріччя для країн «золотого мільярда» пройшло під знаком різкого зростання боргового навантаження на систему державних фінансів. Більшість з них довели свій держборг до рівня 100% і більше від ВВП, хоча безпечним рівнем держборгу прийнято вважати 60% і нижче від валового продукту.
Торговельні війни змінюють світовий економічний ландшафт і практики зовнішньоекономічної діяльності, руйнують старі економічні альянси й організації і створюють на їх місці нові
Помітно, що Єврокомісія змушена закривати очі на порушення значною частиною країн Євросоюзу Маастрихтських критеріїв – розпорядчим країнам «Єдиної Європи» не перевищувати рівень держборгу в 60% від ВВП. Отже, західні економіки підходять до очікуваної глобальної кризи не в кращій «формі», практично вичерпавши можливості забезпечення економічного зростання. Зокрема, сповільнюються темпи зростання економіки Єврозони, до того ж Європейський центральний банк утримує базову процентну ставку на нульовій позначці.
Не уникли долі зростання суверенних і корпоративних боргів країни, що розвиваються. За даними Банку міжнародних розрахунків, за останні 10 років ці країни вдвічі наростили свої борги, довівши їх до суми в 7,2 трлн дол.
Стимулювання експорту, насамперед продукції несировинних галузей, проведення активного імпортозаміщення, захист внутрішнього ринку повинні стати найважливішими завданнями економічного блоку уряду України
Одночасно із цим у світі посилюється військово-політична напруженість, зберігається невизначеність навколо виходу Великобританії зі складу ЄС і торговельного протистояння між США і Китаєм, США і Євросоюзом. Торговельні війни змінюють світовий економічний ландшафт і практики зовнішньоекономічної діяльності, руйнують старі економічні альянси й організації (в останні роки фактично нівельовано вплив СОТ) і створюють на їх місці принципово нові. Вашингтон і Пекін за останні два роки так і не зуміли зблизити свої позиції, виробивши компромісні рішення для зниження градуса торгово-економічного протистояння.
Найімовірніше, у 2020 р., коли в США відбудуться президентські вибори, американсько-китайська торговельна конфронтація посилюватиметься, а Дональд Трамп активно обіграватиме цю проблематику в ході передвиборної кампанії. За оцінками МВФ, у 2020 р. збитки світової економіки від торговельних воєн можуть скласти 700 млрд дол. Дедалі запекліші торговельні конфлікти є тим фактором, який сповільнює світову економіку, планомірно наближаючи її до кризової фази.
Інтегрованість української економіки з її сировинним і надмірно відкритим характером у світову зумовлює те, що уникнути наслідків глобальної кризи їй не вийде. Глобальні кризи супроводжуються перерозподілом капіталів і, як наслідок, істотним зниженням на світових ринках цін на сировинні товари, які становлять левову частку українського експорту. Дані державної статистики підтверджують, що є прямо пропорційна залежність між цінами на сировину і рівнем добробуту українських громадян.
Дані державної статистики підтверджують, що є прямо пропорційна залежність між цінами на сировину і рівнем добробуту українських громадян
Власне, суть питання в тому, чи є в Кабміні й Нацбанку усвідомлення наявних ризиків і стратегічний план мінімізації кризових наслідків для української економіки, яка все ще не повернулася на рівень 2012–2013 рр. Стимулювання експорту, насамперед продукції несировинних галузей, проведення активного імпортозаміщення, захист внутрішнього ринку повинні стати найважливішими завданнями економічного блоку Уряду України в умовах кризи, що насувається.
Менш актуальними для української економіки, порівняно з глобальною, є ризики кліматичних змін, хоча в перспективі 10–15 років вітчизняному бізнесу також доведеться враховувати подібні виклики. Розробляючи програму дискусійної панелі КМЕФ про кліматичні зміни і віднайдені ними бізнес-трансформації, організатори орієнтуються на аналітичні звіти Світового економічного форуму, Римського клубу, аудиторів «Великої четвірки». Останні стають все більш значущим чинником глобального планування бізнес-процесів для регіональних і міжнародних компаній. При цьому внаслідок інерції мислення глобальних акторів і нерівномірності економічного розвитку держав світу міжнародне співтовариство до сьогоднішнього дня так і не виробило ефективних інструментів протидії екологічним ризикам.
Окрім тематики глобальної кризи, торговельних воєн, кліматичних змін, організатори КМЕФ торкнуться питань інноваційного розвитку й енергетичної незалежності України, інвестицій в освіту, цифрової трансформації, Четвертої промислової революції і багатьох інших. Учасників форуму очікує 20 дискусійних панелей, у ході яких належить знайти відповіді на актуальні питання сучасної економіки. Організатори КМЕФ традиційно вибирають для своїх панелей теми, що мають найбільший вплив як на українську, так і на світову економіку в середньо- і довгостроковій перспективі. На їхню думку, найважливішими подіями, які визначать тренди трансформації української і світової економіки в горизонті 5–10 років, стануть глобальна криза, торговельні війни і кліматичні зміни.
Виходячи з принципу циклічності світової економіки, міжнародні фінансові організації і відомі економічні експерти стверджують, що у 2020 р. може вибухнути глобальна криза, наслідки якої можуть бути деструктивнішими, ніж події 2008–2009 рр. Очікування кризи вже стало самостійним економічним фактором, який змінює поведінкову модель суверенних держав, міжнародних структур і приватного бізнесу.
Інструментом подолання кризи 2008–2009 рр. були так звані програми кількісного пом’якшення, розроблені центробанками країн «золотого мільярда». Простіше кажучи – активне «накачування» економік незабезпеченими кредитними грошима. Останнє десятиріччя для країн «золотого мільярда» пройшло під знаком різкого зростання боргового навантаження на систему державних фінансів. Більшість з них довели свій держборг до рівня 100% і більше від ВВП, хоча безпечним рівнем держборгу прийнято вважати 60% і нижче від валового продукту.
Помітно, що Єврокомісія змушена закривати очі на порушення значною частиною країн Євросоюзу Маастрихтських критеріїв – розпорядчим країнам «Єдиної Європи» не перевищувати рівень держборгу в 60% від ВВП. Отже, західні економіки підходять до очікуваної глобальної кризи не в кращій «формі», практично вичерпавши можливості забезпечення економічного зростання. Зокрема, сповільнюються темпи зростання економіки Єврозони, до того ж Європейський центральний банк утримує базову процентну ставку на нульовій позначці.
Не уникли долі зростання суверенних і корпоративних боргів країни, що розвиваються. За даними Банку міжнародних розрахунків, за останні 10 років ці країни вдвічі наростили свої борги, довівши їх до суми в
7,2 трлн дол.
Одночасно із цим у світі посилюється військово-політична напруженість, зберігається невизначеність навколо виходу Великобританії зі складу ЄС і торговельного протистояння між США і Китаєм, США і Євросоюзом. Торговельні війни змінюють світовий економічний ландшафт і практики зовнішньоекономічної діяльності, руйнують старі економічні альянси й організації (в останні роки фактично нівельовано вплив СОТ) і створюють на їх місці принципово нові. Вашингтон і Пекін за останні два роки так і не зуміли зблизити свої позиції, виробивши компромісні рішення для зниження градуса торгово-економічного протистояння.
Найімовірніше, у 2020 р., коли в США відбудуться президентські вибори, американсько-китайська торговельна конфронтація посилюватиметься, а Дональд Трамп активно обіграватиме цю проблематику в ході передвиборної кампанії. За оцінками МВФ, у 2020 р. збитки світової економіки від торговельних воєн можуть скласти 700 млрд дол. Дедалі запекліші торговельні конфлікти є тим фактором, який сповільнює світову економіку, планомірно наближаючи її до кризової фази.
Інтегрованість української економіки з її сировинним і надмірно відкритим характером у світову зумовлює те, що уникнути наслідків глобальної кризи їй не вийде. Глобальні кризи супроводжуються перерозподілом капіталів і, як наслідок, істотним зниженням на світових ринках цін на сировинні товари, які становлять левову частку українського експорту. Дані державної статистики підтверджують, що є прямо пропорційна залежність між цінами на сировину і рівнем добробуту українських громадян.
Власне, суть питання в тому, чи є в Кабміні й Нацбанку усвідомлення наявних ризиків і стратегічний план мінімізації кризових наслідків для української економіки, яка все ще не повернулася на рівень 2012–2013 рр. Стимулювання експорту, насамперед продукції несировинних галузей, проведення активного імпортозаміщення, захист внутрішнього ринку повинні стати найважливішими завданнями економічного блоку Уряду України в умовах кризи, що насувається.
Менш актуальними для української економіки, порівняно з глобальною, є ризики кліматичних змін, хоча в перспективі 10–15 років вітчизняному бізнесу також доведеться враховувати подібні виклики. Розробляючи програму дискусійної панелі КМЕФ про кліматичні зміни і віднайдені ними бізнес-трансформації, організатори орієнтуються на аналітичні звіти Світового економічного форуму, Римського клубу, аудиторів «Великої четвірки». Останні стають все більш значущим чинником глобального планування бізнес-процесів для регіональних і міжнародних компаній. При цьому внаслідок інерції мислення глобальних акторів і нерівномірності економічного розвитку держав світу міжнародне співтовариство до сьогоднішнього дня так і не виробило ефективних інструментів протидії екологічним ризикам.
Окрім тематики глобальної кризи, торговельних воєн, кліматичних змін, організатори КМЕФ торкнуться питань інноваційного розвитку й енергетичної незалежності України, інвестицій в освіту, цифрової трансформації, Четвертої промислової революції і багатьох інших. Учасників форуму очікує 20 дискусійних панелей, у ході яких належить знайти відповіді на актуальні питання сучасної економіки.