Сучасне суспільство не можна уявити без інформаційної мережі – близько 63% населення України користується Інтернетом. Криза, спричинена COVID-19, прискорила прийняття технологічних рішень. Багато видів діяльності перейшло в онлайн-формат, значно зріс попит на інструменти цифрової комунікації. Цифрові освітні платформи стали доступні людям, які раніше не мали таких можливостей через соціальні або географічні обмеження. Аналітики «Глобальної дослідницької мережі цифрової економіки» Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана систематизували очікування українців від вищої освіти, включно з післядипломною освітою, у карантин. Виявилося, що зміст навчання потребує розширення, а онлайн-курси не можуть замінити «живого», нехай і дистанційного, спілкування.
КОНКУРЕНТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ
Після оголошення пандемії обмеження фізичної мобільності призвело до помітного зростання частки віддаленого цифрового навчання. Користувачі чимдалі частіше обирають дистанційну освіту, використовуючи різні онлайн-платформи, курси та вебінари. Сучасний рівень розвитку цифрових технологій дозволяє навчальним закладам перейти на нові освітні практики. Щоб підтримати освітян у період невизначеності, найбільша в світі платформа онлайн-освіти Coursera першою надала університетам безкоштовний доступ до понад 3800 курсів. Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана з початку пандемії скористався можливістю через платформу Coursera for Campus долучити студентів та викладачів до курсів від провідних університетів світу з можливістю отримати сертифікати після успішного завершення навчання. Розпочався експеримент на рівні університету для отримання відповіді на питання: чи охоче доповнять студенти курсами відомих університетів світу «живе» навчання онлайн? Зростання попиту на масоване вивчення схожих за тематикою до дисциплін університету курсів, частина з яких навіть не потребувала знань з англійської мови, підтвердили б загрозу для традиційного університетського навчання з боку централізованого віртуального викладання.
На онлайн-курси від Coursera зареєструвалися 254 учасники з КНЕУ імені Вадима Гетьмана, що склало близько 2% потенційної аудиторії. Найбільшу активність користувачі проявили за перші три місяці впродовж карантину: активними були майже 20% зареєстрованих на платформі користувачів. Попит на тематичне спрямування онлайн-курсів розподілився таким чином: 38% — курси у сфері бізнесу, 27% — курси з комп’ютерних наук та вивчення даних, 15% — вивчення мов. Решту відсотків зайняли курси у сферах соціальних наук, мистецтва та людинознавства, здоров’я.
Цілеспрямований запис на окремі курси став запорукою їхнього успішного закінчення. За рік від початку акції кількість активних користувачів платформи через акаунт університету знизилася до 1–2 осіб.
У серпні 2020 року платформа Coursera припинила видавати безкоштовні сертифікати про проходження курсів, тому кількість активних учасників з початком нового навчального року не зросла. Експеримент показав, що українські студенти, які вивчають економіку, не надають перевагу закордонним онлайн-курсам порівняно з курсами університету. Основною причиною низької популярності онлайн-платформи загалом слухачі називають абстрактні перспективи застосування таких знань. Під час експерименту студентам було рекомендовано курс із мікроекономіки як доповнення до навчальних програм в умовах змішаного або дистанційного навчання. По закінченню слухачі у відгуках написали, що приклади з американської економіки були цікавими, але вони переконалися у викладанні мікроекономіки у КНЕУ на такому ж рівні, як і в провідних університетах світу.
ТЕМАТИЧНІ ЛІДЕРИ: КОРОНАВІРУС, БІЗНЕС І ТЕХНОЛОГІЇ
Упродовж 2020 року на Coursera зареєструвалися понад 65 млн осіб — на 430% більше, ніж у 2019 р. ТОП-10 онлайн-курсів за цей період виявили бажання користувачів не лише вдосконалити свої професійні навички, але й приділити увагу саморозвитку. Вплив пандемії на повсякденне життя призвів до пошуку методів управління психічним здоров’ям та способів кращого розуміння COVID-19. Саме тому найпопулярнішими курсами 2020 року були «Наука бути щасливими» від Єльського університету (понад 2,5 млн реєстрацій на курс) та «COVID-19: Відстеження контактів» від Університету Джонса Гопкінса (понад 1,5 млн реєстрацій на курс).
Пандемія не лише збільшила попит на онлайн-курси. Через прискорення змін, що відбуваються на ринку праці та потребують перекваліфікації працівників, змінюються пріоритети у формуванні необхідних навичок. У дослідженні1, що базується на даних платформи Coursera за 2020 рік та охоплює 65 мільйонів користувачів із 60 країн, 10 галузей та
11 сфер навчання, визначено зростання попиту на освітні курси, що забезпечують розвиток технологічних, інформаційних та навичок ведення бізнесу.
З 11 сфер навчання для розвитку професійних навичок найпопулярнішими стали бізнес, технології та науки про дані в понад 1 800 онлайн-курсах. Сфера бізнесу передбачає формування навичок щоденної практики ведення бізнесу, сфера технологій — навичок, пов’язаних із розробкою, обслуговуванням та масштабуванням комп’ютерних систем і програмного забезпечення, сфера науки про дані зосереджена на формуванні навичок щодо обробки та використання даних, сформованих у бізнесі для ухвалення рішень.
Для кожної із цих сфер побудовані рейтинги, що поділяють країни /галузі/ сфери навчання за рівнем навичок тих, хто отримує знання на онлайн-платформі. За показником Global Skills Index Coursera 2020 року українці виявилися на 4 місці за технічними навичками, на 29 — у сфері науки про дані та 43-ми — у сфері бізнесу серед 60 країн.
У постковідному сценарії, за прогнозами, передбачається
найбільший приріст попиту на технологічні навички: передові ІТ-навички, комп’ютерне програмування, інженерію та наукові дослідження і розробки. Попит на соціальні та емоційні навички також зростатиме (до 25% упродовж наступного десятиріччя), що зумовлено, перш за все, підвищенням попиту на робочу силу у сфері охорони здоров’я2.
ЦИФРОВІ НАВИЧКИ СТАЮТЬ БАЗОВИМИ
Проведене під час досліджень із бізнесом КНЕУ імені Вадима Гетьмана опитування більш ніж 1200 респондентів продемонструвало здатність українців до використання інформаційно-комунікаційних технологій та виявило майбутні очікування у зв’язку з новою реальністю карантинних обмежень.
Професіоналами в ІКТ вважали себе лише 22% опитаних, тоді як користувачами — 57%, але практично не лишилося тих, хто скептично ставиться до необхідності використання ІКТ у роботі та повсякденному житті. Найбільш необхідними навичками в карантин стали дистанційні комунікації, пошук та споживання інформації, навчання онлайн, купівля онлайн. Усе ще недостатньо популярні фінансові операції онлайн та користування державними (публічними) послугами.
Респонденти акцентували на економії часу в карантин через прискорення доступу до продуктів і сервісів у дистанційному середовищі. Пропозиція таких продуктів і послуг розширилася, а їхній пошук став зручнішим на онлайн-платформах та спеціалізованих сайтах. Близько 40% опитаних українців отримали нові навички, при цьому саме опитування проводилося за допомогою інструментів онлайн-комунікації. У цілому цифровізація звичних активностей сприяла підвищенню кваліфікації опитаних поряд зі збільшенням зручності в користуванні послугами та збільшенням якості самих цифровізованих послуг. Активність онлайн дозволила респондентам застосувати свою підвищену кваліфікацію для якісного споживання.
Через низький базовий рівень володіння такими цифровими навичками, як створення цифрового контенту, вирішення технічних проблем та кібербезпека (близько 32%), вони особливо затребувані. Ці навички можна вважати важливими для навчальних програм. Карантин і вимушене перенесення діяльності в онлайн виявило важливість таких навичок, як робота з масивами інформації, налагодження комунікацій, побудова власної стратегії освіти.
Цифрові платформи створюють нові можливості, допомагають розвивати додаткові навички та підвищувати кваліфікацію. Саме тому в середовищі, що характеризується доступом до великої кількості інформації та швидкими змінами в технологічних інструментах, цифрова грамотність прирівнюється до таких базових навичок ХХ ст., як уміння читати, писати, рахувати. Система освіти й перепідготовки кадрів повинна забезпечувати економіку фахівцями, які відповідають вимогам цифрової епохи.