Про запеклу боротьбу на тютюновому ринку України і про те, як конкурувати з великими корпораціями на прикладі Винниківської тютюнової фабрики, говоримо з радником генерального директора Асоціації національних виробників Григорієм КОЗЛОВСЬКИМ.

Три роки тому Винниківська тютюнова фабрика увійшла до ТОП-100 найбільших платників податків. Історія фабрики набагато довша. Розкажіть, що відбувалося в останні роки та які позиції на ринку має фабрика зараз?

Фабрику засновано в 1778 р. Це була друга фабрика в Австро-Угорській імперії, а пізніше — перша фабрика в Радянському Союзі. Спочатку фабрика стояла на Високому Замку, а в 1779 р. її було перенесено у м. Винники, в монастир, де вона працює й досі. Тобто це найстаріша фабрика, розташована на теренах колишнього Радянського Союзу.

У фабрики тяжка історія. Наприклад, у 1993 р. її знайшов колишній власник. Вони пропрацювали разом 5 років, поки діяла податкова пільга, показали 5 млн інвестицій, 4 з яких були обладнання й сировина і тільки 1 млн доларів — «живі гроші». Після цього фабрику знищили. Все обладнання було порізане, здане на металобрухт.

Починаючи з 1998 р. ми намагаємося реанімувати фабрику. Тобто вже 20 років ми нешвидкими, але впевненими кроками піднімаємо найстарішого національного українського виробника тютюнових виробів.

Які найпопулярніші торгові марки належать фабриці?

Загалом це більше 30 назв. Найпопулярніші — Marvel, Strong, Київ, Compliment.

Marvel — це окреме виробництво, ми відділили їх від звичайних сигарет.

Що стосується частки фабрики на ринку, то зараз ми оцінюємо її приблизно до 11%. До такого рівня ми виросли за останніх три роки.

Майже вся сировина імпортна, чи завжди так було?

90% сировини закуповуємо за кордоном: папір, джгути, ацетати, власне тютюн…

До заходу транснаціональних компаній Україна вирощувала тютюн. Але вони зробили все для того, щоб в нашій державі його більше не садили — їм не вигідно, щоб ми вирощували тютюн, тому що вони за кордоном через свої компанії купують дешевий тютюн від 2-х доларів, якість якого не найкраща, і перепродують в Україну вже майже за 10 доларів.

Ми також змушені закуповувати тютюн за кордоном. Але надаємо перевагу якісному тютюну з Бразилії, Зімбабве, Америки, Малаві, і український тютюн може конкурувати з тютюном цих країн.

Зараз на Закарпатті вирощують тютюн?

Його вирощування тільки відроджується, але це такі мізерні обсяги, я б навіть сказав «крап­ля в морі». Люди вже відвикли від цього. В Україні найкращими регіонами для вирощування тютюну були: Закарпаття, Крим, Херсонська, Одеська, Хмельницька області. Приблизна цифра цього тютюну була до 20 тис. т на рік, це був дуже хорошої якості тютюн. А зараз узагалі немає даних щодо того, скільки його вирощують — Держстат не розкриває цієї інформації, тому що виробників майже нема. Цей ринок просто знищили: спочатку тютюн коштував 1 долар, на наступний рік — 0,5 долара, потів вирішили завозити тютюн із-за кордону, і людям стало невигідно займатися вирощуванням тютюну.

Якщо вирощувати тютюн в Україні, то він коштуватиме максимум 2 долари.

Ви також не закуповуєте український тютюн?

Його просто немає. А хіба можна купити те, чого не існує? Ферментаційні заводи зруйновано, обладнання здане на металобрухт, це все відновити дуже важко, і для цього потрібен час. З тютюном багато клопоту, бо це трудомістко і енергомістко.

І це питання не тільки тютюну. Сигаретний папір також у нас не виробляють, його завозять з-за кордону. Якщо говорити про ацетати і джгути, то ми вивозимо ліс-кругляк за копійки, а потім ку­пуємо набагато дорожчі матеріали.

А чому, наприклад, не проінвестувати спільний з державою проект виробництва целюлози? Ми маємо сировину і робочу силу — вважаю, що поява у нас власної целюлози й ацетатного джгута — це не проблема.

Ще ми активно виступаємо за заборону використання в складовій сигарет аміаку. У багатьох краї­нах це заборонено, а на нас, як на мавпах, роблять експерименти. І це дає змогу деяким виробникам використовувати тютюн низької якості.

У моєму розумінні транс­національні компанії це роблять для того, щоб створити монополію і вижити всіх конкурентів. Вони не беруть до уваги інтереси держави

Ви виступаєте проти впровадження мінімальної вартості на сигарети і за збільшення адвалорної ставки? Що відбуватиметься, якщо введуть мінімальну, а адвалорну ставку піднімуть з 12 до 20%?

Ми, національні виробники, хочемо просто чесних правил гри. На сьогодні ми маємо адвалорну ставку 12%. Тобто за тієї ціни, яка є, вона фактично не працює —
продаючи наші сигарети по 26 грн, а їхні — по 40 грн, маємо різницю в сплаті акцизу 50 коп. Тобто на різниці у вартості сигарет вони заробляють 15 грн, а держава з них отримує аж 50 коп. Для статистики ви подивіться, яка адвалорна ставка в наших сусідів — не менше 20%.

Ми виступаємо більше як соціальні захисники, адже ми маємо можливість випускати дешевші марки

Окей. Якщо ви хочете мінімальну ціну, то поставте і адвалорну ставку 20%. І тоді держава заробить із цього, почнеться конкурентна боротьба за ринок, і держава отримає удвічі більше прибутків від акцизу. Але великі компанії протидіють цьому.

Підвищення адвалорної ставки лише трохи вплине на вартість сигарет, але це дасть змогу утримувати соціальний сегмент, оскільки не всі люди можуть купувати сигарети по 32 грн.

Транснаціональні компанії завоювали середній і високий ринок, а тепер хочуть вбити ринок соціального сегмента.

Щодо мінімальних цін, то Європарламент також обґрунтував свій висновок, що цього робити не можна, це суперечить вільній економічній торгівлі. І ми теж посилаємося на цей висновок.

І ще, зверніть увагу: адвалорну ставку було зменшено з 20 до 12% за Віктора Януковича. А він був пов’язаний з однією з компаній.

Яка у вас мінімальна вартість сигарет?

Наші найдешевші коштують 23 грн, з яких акциз становить 15,46 грн. Але випускаємо їх у дуже обмеженій кількості, адже їх випуск — на межі рентабельності. Ми робимо це, щоб втримати ринок.

Транснаціональні компанії вважають, що акциз 5% на роздріб треба взагалі відмінити і перекласти на виробника. Яка ваша думка з цього приводу?

Це єдине, з чим я з ними погоджуюсь. І це, до речі, була моя ідея. Ще три роки тому я казав, що потрібно забрати акциз з роздрібу, бо це проблема — там багато крадуть, і перекласти його на виробника. Тоді принаймні буде контроль. Якщо ці зобов’язання покласти на виробників, тоді буде з кого спитати, а зараз немає ніякого адміністрування.

Яким ви бачите рішення щодо впровадження електронної акцизної марки?

Я взагалі не бачу жодного рішення, бо навіть серед європейських країн майже немає такого прикладу. Такі електронні марки дозволила собі тільки Швейцарія. Бо в цій країні є канабіс, і тут цілком логічним є запровад­ження електронних марок. Та і в цілому Швейцарія є дуже багатою і для неї це не проблема.

Років зо три вони водили нас за ніс, а потім ми зрозуміли, що потрібно будувати власну дистриб’юторську мережу

Зараз американці дійшли до того, що запропонували електронні марки із сервером у них або з їхнім кодуванням. На одну машину, яка робить кодування, потрібно приблизно 5 млн доларів. Щоб запровадити електронні марки, потрібно десь 4 млрд грн додаткових коштів. Тому в нас, у національних виробників, виникає питання: хто за це платитиме? Вони запропонували, то нехай упровадять це за свої кошти, тоді ми не проти.

Щодо мінімальних цін, то Європарламент також обґрунтував свій висновок, що цього робити не можна, це суперечить вільній економічній торгівлі 

Якщо робити електронну марку — це має бути до кінцевого споживача. Дехто з цим не згоден, бо може так статися, що їхні сигарети опиняться не в Україні, а за кордоном, а це вже європейські штрафи.

Європейські штрафи й зараз отримують, коли сигарети опиняються там.

Це насправді дуже важко довести, оскільки вони завжди вдають, що до цього не причетні. Але, можливо, воно так і є.

Якщо буде електронна марка, це все пробивається, і тоді відразу видно, що це, наприклад, зроб­лено десь в Україні.

QR-код — це найдешевший варіант контролю, для нанесення якого не потрібно дорогого обладнання, але такий варіант міжнародні корпорації не влаштовує. Бо це не за їхнім сценарієм, вони хочуть, щоб інші виробники не мали коштів для нанесення електронної марки, а отже, таким чином вижити їх з ринку.

Ви збудували власну мережу дистрибуції. Чому?

У нас все налагоджено від першої сходинки до останньої. І ми єдина тютюнова компанія, яка має свою дистриб’юторську мережу.

Колись ми мріяли про те, щоб нас взяв «Тедіс», але «велика четвірка» була категорично проти, адже їм це невигідно, бо навіщо ростити собі конкуренцію.

Зараз це інша юридична структура, яка займається власне збутом. Ми побудували її з нуля — дуже важко до цього йшли. Нині ми маємо до 40 тисяч роздрібних точок. Вони розташовані по Україні майже рівномірно — ми прив’язані до розподілу супермаркетів, то від цього і відштовхуємося. Наразі співпрацюємо з усіма мережами, окрім АТБ.

Великі компанії нарікають, що ви використовуєте акцизні марки для сигарил, які набагато дешевші, ніж цигарки. Можете це про­ко­ментувати?

А про IQOS і подібні речі вони не хочуть поговорити? Про те, що айкос зараз не вважають сигаретами і вони теж мають окрему акцизну марку. Про те, чому вони борються з електронними сигаретами, так званими вайпами, проштовхуючи свої законопроекти, а коли ми ініціювали законопроект, щоб айкос теж прирівняти до сигарет, вони аж «ввіжали». А що він таке є, як не сигарети? Цукерки з акцизною маркою?! І чому айкос не продають ані в Європі, ані в Америці? Тому що в Європі він напряму заборонений, а американці ще не вирішили, наскільки він шкідливий…

Організуйте нам круглий стіл, я думаю, ніхто з них не прийде на переговори, а я прийду. Вони мені про сигарили говоритимуть, а я їм — про айкос.

До речі, скоро буде вже рік, як на сигарили є інша акцизна марка. З літа минулого року вона іншого кольору й з іншим візерунком, геть інша. Тому те, що вони там говорять, — це нісенітниці й не відповідає дійсності. Мабуть, вони накурилися айкосу і придумали таку собі чергову легенду.

У своєму дослідженні «TNS» відзначає зростання обсягу нелегальної торгівлі до рівня 4%, це найбільший показник з 2013 р.

У 2013 р. був пік контрафакту. А це тому, що майже в кожній області була нелегальна фабрика.

Що стосується зростання у 2018 р., то по-перше, ще не закриті фабрики в Луганській і Донецькій областях. Ми розуміємо, що 400 км кордону з того боку — велика проблема. Є факти затримання на Сході України таких марок сигарет, як Monte Carlo і Winston. З Донецька фурами везуть ці сигарети, і ніхто не може полічити, скільки саме.

За вайпами взагалі ніякого контролю немає. Рідкі суміші для них розливають у всіх підвалах. Контролю — нуль, і надходження акцизу до держави — також нуль

По-друге, беруть офіційні дані споживання сигарет, а якщо споживання впало — то це вважають контрабандою. Але ж ні. Це ще й перехід від сигарет до айкосів та вайпів. І якщо тільки айкоси та гло мають до 7% споживання, то, звісно ж, легше все спихнути на контрабанду, ніж показати реальну картину.

За айкосом теж потрібен контроль, оскільки акциз у них маленький, виробляють їх із відходів тютюну з додаванням хімії, а коштують вони, як сигарети, і тому приносять надприбутки.

Це нечесна конкуренція. Транс­національні компанії витратили сотні мільйонів доларів, щоб добитися заборони реклами сигарет 

Але всі ці теми посувають убік, шукають цапа-відбувайла і контролюють сигарети. Ви зайдіть у кіоск в Одесі — побачите, скільки контрабанди продається там на полицях. То про який контроль може йтися?

Важко конкурувати з великими корпораціями?

Це нечесна конкуренція. Вони витратили сотні мільйонів доларів, щоб добитися заборони реклами сигарет.

Їхні бренди відомі світу десятки років. Вони десятиріччями пронизували телебачення, кіно і все інше. Як за відсутності реклами хтось може з ними конкурувати? Це просто створило їм умови для монополізації ринку…

Тепер вони хочуть «проштовхнути» на додачу мінімальну ціну, і це остаточно знищить можливість конкуренції.

Міжнародне тютюнове лобі в Україні таке потужне, що може маніпулювати як ЗМІ, так і деякими представниками влади. От, наприклад, коли Австралія вводила закон стосовно того, щоб усі назви брендів «зникли» з пачок, то великі міжнародні компанії почали судитися з урядом Австралії. І хто їх у тому підтримав? Три країни – Гондурас, Домінікана й Україна! Що Україні до того, які написи на пачках в Австралії?

Перший крок до чесних правил гри — це запровадження адвалерної ставки 20%

Перший крок до чесних правил гри — це запровадження адвалерної ставки 20%. Коли ми виконаємо перший крок, тоді можна говорити про другий, а тоді вже й третій…

Які плани має фабрика на майбутнє?

Боротися за ринок. Бо ми є національним виробником, і дай Боже, щоб таких, як ми, з’явилося ще не менше десяти компаній.

Асоціація національних виробників ініціює багато законопроектів, спрямованих на те, щоб не курили діти. Також ми хочемо боротися з канабісом, щоб у нашій країні його взагалі не було.

Розмову вів
Павло ПОЛІКАРЧУК