«Nemiroff» посідає третє місце в Україні серед усіх виробників алкоголю за сплатою податків у 2018 р. Про те, які фактори впливають на ринок, і про впровадження додаткового контролю для галузі — в інтерв’ю з Юрієм СОРОЧИНСЬКИМ, директором компанії «ЛВН Лімітед».
У структурі сплачених податків виробниками алкоголю більше 85% їх сплати припадає саме на акциз. Чи прийнятна для індустрії акцизна політика в Україні? Якою є світова практика?
З 2014 до 2017 р. в Україні спостерігалось активне підвищення акцизного збору. Чи сприяло це росту надходжень у державну казну? На жаль, не сприяло. Більше того, обсяг надходжень суттєво зменшився порівняно із задекларованим. Виникає питання: чому? Тому що в Україні понад 60% міцного алкоголю припадає на тіньове виробництво. На українському ринку наявна горілка по 35—40 грн за пляшку, водночас тільки на акциз і спирт припадає 30 грн, а мінімальна роздрібна ціна легально виготовленої пляшки горілки (зі сплатою всіх податків) — 89.40 грн.
Конкурувати з нелегальною продукцією за такого ціноутворення неможливо.
Тому така державна політика, спрямована на збільшення акцизного податку, допомагає розвиватися винятково «тіньовикам».
Наскільки турбує вашу компанію питання роздрібного акцизу, адже ідея залишати 5% у місцевому бюджеті була хорошою?
Питання роздрібного акцизу не є проблемою виробника алкоголю. Це передусім зона відповідальності торговельних закладів, що продають легальний алкоголь.
Як і будь-який інший податок, роздрібний акцизний податок не робить щасливими власників торговельних закладів. При цьому необхідно враховувати, що встановлювана Урядом мінімальна роздрібна ціна на алкогольні напої включає роздрібний акцизний податок, а також звичайну ринкову націнку торговельного закладу. Намагання перенести сплату цього податку на виробників є спробою виконавчої влади у країні спростити собі завдання контролю за його надходженням: простіше контролювати суттєві надходження від сотні виробників, ніж займатися адмініструванням таких надходжень у межах областей, районів, міст і сіл.
Необхідно враховувати, що встановлювана Урядом мінімальна роздрібна ціна на алкогольні напої включає роздрібний акцизний податок, а також звичайну
ринкову націнку торговельного закладу
З іншого боку, я вважаю, що введення роздрібного акцизу є певним стимулом для органів місцевого самоврядування посилити боротьбу з тіньовим алкоголем. Адже тіньовий алкоголь продається в тих самих торговельних закладах, але за зниженою ціною, без обліку і реєстрації через касові апарати, що влаштовує частину покупців. Відповідно, зменшення продажу легального алкоголю призводить до скорочення надходжень до місцевих бюджетів.
Водночас загальні обсяги споживання не знижуються. І замість того, щоб ініціювати на місцевому рівні збільшення легального обігу алкоголю, чиновникам простіше ставити питання про отримання таких коштів до державного бюджету від великих платників податків.
У світі є багато позитивного історичного досвіду, який підтверджує, що саме завдяки зацікавленості місцевих органів влади надходження до бюджету громади можуть збільшуватися.
Наприклад, обмеження куріння в громадських місцях у Нью-Йорку за часів мера Джуліані. Опоненти обвинувачували керівництво міста в тому, що муніципальна казна втратить значну суму надходжень від продажу тютюнових виробів. Рудольф Джуліані з командою знайшли альтернативні інструменти правильного балансу, коли і місцевий бюджет отримував прибуток від сплати податку з роздрібного продажу, і соціальні запити громади були враховані.
Якими ви бачите наслідки встановлення мінімальних цін на алкогольну продукцію?
З одного боку, за умов вільної ринкової економіки без існування монополій, особливо державних, такий інструмент, як державне регулювання цін, суперечить базовим засадам конкуренції. З іншого боку, саме державна монополія на виробництво спирту, значний тіньовий сектор алкоголю і відсутність дієвих механізмів державного контролю за зменшенням обігу тіньового алкоголю вимагають певних неринкових інструментів захисту легальних виробників. Щойно на державному рівні впровадять дієві механізми скорочення тіньового алкоголю з 60% до хоча б 5—7%, потреба в такому регулюванні відпаде. Адже тоді всі виробники будуть в однакових умовах, і конкуренція дасть змогу споживачу визначитися не тільки за ціною, а й за іншими факторами (бренд, відповідальність роботодавця тощо).
Як ви оцінюєте нинішній стан відносин з «Укрспиртом», динаміку цін на спирт?
В умовах державної монополії на виробництво спирту ми закуповуємо основну сировину для продукції в єдиного підприємства-монополіста, не маючи жодного вибору чи альтернативи. Значні й стабільні обсяги закупівель нашим підприємством спирту дають змогу вибудувати з «Укрспиртом» певні ділові відносини. Проте ми чітко розуміємо, що й «Укрспирт» є заручником того монопольного закону 1994 р., написаного на базі комуністичного минулого, скасувати який, на жаль, бракує політичної сміливості. Тому український спирт не є конкурентоспроможним у світі ні за якістю, ні за ціною. Застарілі технології, латане-перелатане обладнання і заборона будувати нові сучасні спиртові виробництва — ось та спадщина, за яку держава чомусь так міцно тримається понад 25 років.
На вашу думку, чи має бути приватизований «Укрспирт» задля того, щоб створити нормальні конкурентні відносини на ринку і підвищити якість спирту?
Спиртова галузь в Україні сьогодні в умовах монопольного державного регулювання — це як дисковий телефон у той час, коли всі користуються смартфонами. Україна, яка свого часу була одним із найбільш потужних виробників спирту у світі, нині втратила своє місце на ринку. Повернути його назад в умовах конкуренції і втрачених позицій за старих умов регулювання неможливо. Треба міняти правила й умови роботи, якщо Україна хоче конкурувати на світових ринках споживання спирту. Наявні правила, як показує досвід, не дають змоги цього зробити. Держава як власник виявилася неспроможною ефективно керувати таким простим бізнесом, як виробництво спирту.
Отже, потрібен інший власник, який мав би можливість і бажання поборотися в умовах світової конкуренції. Таким власником може стати лише приватний бізнес. Держава ж від цього тільки виграє, як свого часу виграла, дозволивши виробництво горілки приватним власникам.
Спиртова галузь в Україні сьогодні в умовах монопольного державного регулювання — це як дисковий телефон у той час, коли всі користуються смартфонами
Результат — троє найбільших українських приватних виробників горілки входять до ТОП-10 найуспішніших у світі горілчаних брендів. Державні ж горілчані бренди (які також є в Україні) не входять і до сотні світових горілчаних брендів. Ще один факт: у Молдові побудований приватним коштом спиртовий завод має сучасну технологію виробництва і забезпечує потреби Європи спиртом, працюючи 360 днів на рік, а українського спирту в Європі немає. Думаю, ці факти доволі красномовні.
Які методи боротьби з нелегальним ринком ви вважаєте ефективними?
Для того, щоб пояснити масштаби проблеми тіньового алкоголю в Україні, наведу прості цифри. За офіційними даними населення України становить близько 40 млн осіб. Світова статистика вказує, що українці споживають приблизно 10 л міцного алкоголю на рік на душу населення. До речі, ми не найбільш питуща нація. Тобто за рік українці споживають близько 40 млн дал міцного алкоголю. Торік державні органи повідомили про те, що в Україні спожито (як виробленого, так і імпортованого) близько 18 млн дал міцного алкоголю, за які сплачено приблизно 7 млрд грн акцизного податку. Просте питання — а де решта 22 млн дал? Такі обсяги самогоном не перекриєш. Без тіньової сировини не буде тіньової горілки у тих масштабах, які є сьогодні в Україні.
Інший дієвий механізм — суттєві економічні санкції щодо продавців тіньового алкоголю.
В Україні поняд 60% міцного алкоголю припадає на тіньове виробництво
Чи можна застосувати однаковий підхід до впровадження електронної акцизної марки як для тютюнового, так і для алкогольного ринків? У чому принципова різниця? І чи допоможе це впровадження в боротьбі з нелегальним ринком?
Йдеться не про однаковість підходу до впровадження як для тютюнового, так і для алкогольного ринків. Електронна акцизна марка в тому форматі, про який говорять в Уряді сьогодні, — це лише ще один додатковий контроль за виробником. Але виробник уже здійснив повну попередню оплату всього акцизу. Для чого ще один елемент контролю, якщо податки сплачено? Місце контролю має бути в торгівлі, де є обіг готівки і, відповідно, обіг тіньового алкоголю. Отож наша принципова позиція полягає в тому, що ми пропонуємо систему контролю будувати з кінця — торговельної точки, унеможливлюючи всю тіньову економіку, а не тільки алкоголь, і йти в напрямі джерела тіньової економіки: імпорту або виробництва. Державні органи рухаються у зворотному напрямі: від простішого до складного, розуміючи, що до складного, як завжди, не дійде. Сьогодні є нові сучасні технології і напрацювання, включаючи, наприклад, AI (штучний інтелект), які дають змогу вирішувати проблеми по-іншому.
Розмову вела
Марія ДАНЮК