Трейдери в епоху реформ

2019-02-26T12:28:22+00:0026 Лютого 2019|

Про те, чим живе і як змінюється внутрішній ринок газу у процесі реформування нафтогазової галузі — в інтерв’ю з Андрієм МІЗОВЦЕМ, президентом асоціації «Газові трейдери України»

Одним із етапів реформування ринку газу є поділ Укртрансгазу на оператора газосховищ і оператора газотранспортної системи, для чого створюється інформаційна платформа постачальників. У чому полягає її головне завдання?

Суть платформи добового балансування газу не тільки в тому, щоб давати можливість постачальнику постачати газ якомусь споживачеві або бачити одному, що робить інший.

Платформа повинна реєструвати право власності на сам газ, оскільки я, як один із постачальників, можу цей газ експортувати, можу його відібрати з підземних сховищ, а можу купити у когось іще. Якщо я у когось цей газ купую, то факт переходу права власності повинен бути зафіксований на платформі, і це повинно гарантувати безпеку угоди. Адже контролюючий орган може запитати: «А як ви здійснили операцію купівлі-продажу? А як ви підтвердите, що цей газ перейшов від компанії А до компанії Б, а також те, що саме компанія Б передала споживачеві В?». Адміністратор платформи повинен дуже чітко на ці питання відповідати.

Поки що ця частина життєдіяльності платформи Укртрансгазу трохи відстає. Через що зараз і виникає занепокоєння: вирішення питання поєднання інтерфейсу і захищеності передавання даних між угодами можна віддати якійсь із бірж або якомусь торговому майданчику. Угода укладено на біржі, цей газ куплений, біржа, зі свого боку, повинна передати інформацію про операцію на платформу. Це ще в процесі.

Дані будуть відкриті?

Ні, звичайно! Дані будуть відкриті тільки для чотирьох учасників: продавця, покупця, оператора газотранспортної системи на платформі та біржи. Має зберігатися комерційна таємниця. Якщо біржа у якихось своїх договірних документах з учасниками біржі отримує дозвіл на публікацію цінових котирувань, на основі договорів — це одна справа. Якщо їх нема — то це суто справа цих чотирьох сторін у такому випадку.

Компаніям може бути цікава публікація таких даних?

Західні агентства Bloomberg, Thomson, Reuters, ICIS абсолютно спокійно цю інформацію отримують у знеособленому вигляді від трейдерів, від учасників ринку. Інформацію як щодо угод на біржі, так і позабіржової торгівлі вони публікують у вигляді своїх цінових котирувань. Це абсолютно нормальна практика. Єдине, що вони, звісно ж, не вказують, — це джерело. Компанії, які я назвав, звертаються до нашої асоціації для отримання цінової інформації щодо поточної ситуації на ринку.

Чи існує практика зберігання газу в ПСГ у постачальників?

Це навіть свого роду бізнес, який був дуже серйозно розвинений. Але цінові коливання минулого року повністю його знищили. Сенс у чому? У літній період, коли існує надлишок ресурсу за мінімальної потреби, компанії закачували газ і вже в опалювальний сезон продавали його з плюсом у 30-40-50%.

У цьому сезоні все перевернулося з ніг на голову, і найвища ціна у вересні — на початку жовтня 2018 року наблизилася до 13 тис. грн. Щоб ви розуміли: зараз вона становить близько 10 тис. грн, і це — у розпал опалювального сезону. Дивне явище, але воно існує. Неспростовним є той факт, що сезон 2018 року і зима 2019 року абсолютно відрізняються, адже зараз ціна порівняно з літом — практично така сама. Водночас під час попередніх сезонів вона коливалася, і взимку була вища, ніж улітку. Закачуючи газ до сховищ, багато великих споживачів таким чином хеджували свої витрати, зменшуючи їх завдяки придбанню газу влітку. При цьому вони чітко усвідомлювали, що будуть споживати його вже взимку, а отже таким чином зекономлять. Зараз — на жаль! Цього не сталося, тому у трейдерів був дуже «цікавий» період, починаючи з літа 2018 року.

А як після переходу на добове балансування зміниться ситуація зі зберіганням?

Робота з підземними сховищами і робота з газом, який міститься у трубі, — це два різні напрями.

Сховище — це, умовно кажучи, — басейн з газом. ви звідти можете взяти той газ, який вам належить або, навпаки, додати куплений.

А в трубі, з технічного погляду, потрібно враховувати добовий баланс завжди. Це завдання саме Укртрансгазу — технічно підтримувати працездатність труби, тобто забезпечувати фізичне балансування. До нього додається комерційне балансування: якщо раптом взимку з труби відбиратимуть забагато газу, це має компенсуватися його надходженням з інших джерел. Якщо це не роблять учасники ринку, то Укртрансгаз використовує свої кошти, а потім ця сума розподіляється між учасниками ринку.

Підземні сховища газу дуже важливі для цінових стрибків, це одна з конкурентних переваг нашої газотранспортної системи. Вернімось знову до транзиту російського газу. Уявіть ситуацію: газ фізично, якщо його прокачувати, може йти у межах двох діб від східного до західного кордону. Якщо у вас виникає серйозна потреба у збільшенні обсягу газу, то саме такі сховища, розміщені на заході, дають змогу не чекати ці дві доби, а протягом кількох годин потрібну кількість газу доставити в Європу. Крім того, здійснюються прогресивні кроки у напрямі зберігання газу в підземних сховищах БЕЗ його розмитнення на так званих митних складах. Але, знову ж таки, через неузгодженість нашого законодавства гарна ініціатива нівелюється, адже нерезиденти мають змогу зберігати і не розмитнювати газ, а якщо українські компанії не розмитнюватимуть — їх чекають штрафи. Такий от абсурд!

А взагалі — було б досить непогано для згладжування цінових стрибків. Ви розумієте, що у вас на митному складі лежить газ, який за потреби ви можете моментально розмитнити і фактично на наступний день подати в систему. Або навпаки, якщо він не потрібен, його можна вивести. Але ви чекаєте півроку і потім потрапляєте під штрафні санкції. Це саме те, що критикує Нафтогаз: внутрішній ринок поки що не збалансований, ціни не контролюються, тобто використання підземних сховищ — це один із способів регулювати стрибки цін на ринку.

Розмову вела
Марія ДАНЮК