Про проблеми державного стимулювання економіки – в інтерв’ю з Олегом Устенком, радником Президента України, членом наглядової ради Міжнародного фонду Блейзера.
Озвучте існуючі методи стимулювання економіки, які можливі для застосування в українських умовах?
Існуючих методів стимулювання економіки три: монетарні, фіскальні і поліпшення бізнес-клімату.
Зараз можна застосувати метод пом’якшення нашої монетарної політики, але робити це потрібно вкрай обережно. Нацбанк це також розуміє і починає поступове зниження облікової ставки. Таке зниження вже відбувається, і в наступному році облікову ставку Нацбанку буде доведено до прогнозного рівня – близько 9%, що зробить дешевшим кредитний ресурс, а це у свою чергу стимулюватиме внутрішнє споживання, насамперед домогосподарств. Таке впровадження допоможе отримати позитивний ефект, до того ж чималий, і я припускаю, що від подібного роду монетарного стимулювання ми можемо отримати від 1 до 2% зростання в наступному році.
Що стосується фіскальних методів, то я рекомендував би зараз їх не використовувати, оскільки в нас немає так званого фіскального простору для маневру.
Ми перебуваємо в дефіциті державного бюджету, а саме близько 2,5% ВВП (приблизно5 млрд дол.), тобто це доволі значний дефіцит. За такого стану справ застосування фіскального стимулювання може призвести до додаткового збільшення дефіциту і, відповідно, до необхідності робити нові запозичення. Іншими словами – потрібно спершу почати жити «по кишені», а потім робити фіскальне стимулювання. Жити «по кишені» – це означає показати результати за іншими напрямами, які можуть додатково закачати грошовий ресурс до бюджету. Наприклад, боротьба з контрабандою, обсяг якої оцінюється від 5 млрд дол. Якщо зменшити її хоча б наполовину, то з’являється додатковий простір для маневру. Якщо вдасться знизити рівень корупції, від цього також може бути додаткове надходження грошового ресурсу, оскільки через корупційні канали розподіляється близько 10 млрд дол., а бюджет від цього втрачає ще в рази більше.
Моя думка, що про фіскальний простір можна говорити вже після проведення реформ. Чесно кажучи, цю перспективу я не рекомендував би робити до отримання перших результатів з наповнення бюджету в наступному році, як мінімум, до липня 2020 р.
Про фіскальний простір можна говорити вже після проведення реформ
Що стосується можливості стимулювання економіки за рахунок поліпшення бізнес-клімату, то тут питання до консолідації дій влади – Кабміну, Верховної Ради, всіх тих, від кого залежить реформаторський порядок денний.
До уточнення фіскальних методів: зараз у рамках податкового комітету розробляють законопроєкти, якими індексують і підвищують ставки оподаткування з акцизу і рентної плати. Яка ваша позиція з цього приводу?
Що стосується рентних платежів по руді, то тут у мене взагалі немає зауважень. Я вважаю, що вони повинні бути збільшені за умови знаходження компромісу. Наш рівень рентних платежів значно нижчий за рівень в інших країнах.
У наступному році облікову ставку Нацбанку буде доведено до прогнозного рівня – близько 9%, що зробить дешевшим кредитний ресурс, а це у свою чергу стимулюватиме внутрішнє споживання, насамперед домогосподарств
По акцизу, щодо виробників тютюну, то тут справді в мене є сумніви. По-перше, не можна конструктивно захоплюватися фіскалізацією, оскільки вони є найбільшими платниками податків. По-друге, якщо запровадити цей метод, то можливе відкриття нових контрабандних каналів і відхід у тінь, а відтак – знову-таки проблеми з доходами до бюджету. Це ж стосується і виробників алкоголю. Занадто сильна фіскалізація може призвести до збільшення контрафакту.
Щодо ренти з видобутку газу, то це набагато складніше, тому що там зовсім інші завдання. Крім наповнюваності бюджету, стоїть іще важливіше завдання – зниження нашої залежності від імпорту газу. Якщо по руді завдання вирішується вирівнюванням, то тут головне завдання – наша енергетична незалежність. Мені здається, надхо-дження до бюджету – це вже друге питання.
Який основний стримуючий фактор у розвитку нашої країни?
Якщо говорити конкретно, то це відсутність захисту прав власності, а якщо глобально – це слабка конкуренція, високий рівень монополізації економіки, а якщо ще масштабніше – це значна олігархізація і криміналізація української економіки.
Розмову вела
Марія ДАНЮК