Досягнути енергетичної незалежності й безпеки — це не лише свідомий вибір України, це стратегічна мета, на досягнення якої держава повинна направити всі свої зусилля. Про енергонезалежність і  кроки, які робить влада, щоб Україна рухалася в європейському напрямі, а також про найбільші очікування від енергетичної галузі в 2019 р. розповіла Наталія БОЙКО, заступник міністра енергетики та вугільної промисловості з питань європейської інтеграції.

Україна прагне до енергонезалежності. Що вже зроблено на цьому шляху і що ще потрібно зробити для досягнення цієї мети?

Для нас сьогодні енергонезалежність — це справді свідомий вибір. І чи не найважливіше з того, що в Україні зроблено на цьому шляху, — початок двох великих реформ — впровадження ринків газу й електроенергії. Адже без сильних внутрішніх ринків ми не зможемо мати незалежність у цьому секторі. Наступний крок — інтеграція наших ринків до енергетичних ринків ЄС.

Але повернімося до того, що вже зроблено, і до наших пріоритетних завдань.

По-перше — це поступова диверсифікація ресурсів. Ми повинні досягнути мінімізації (наскільки це можливо) залежності України від постачання основних стратегічно важливих видів енергоносіїв і диверсифікації їх шляхів постачання, а саме: природного газу, ядерного палива та вугілля окремих груп. Подолання залежності від постачання цих енергоносіїв передбачено в ряді стратегічних документів Уряду України (зокрема, в Енергетичній стратегії до 2035, Концепції розвитку газовидобувної галузі України, Середньостроковому плані пріоритетних дій Уряду до 2020 р. тощо). На сьогодні, навіть у такому складному секторі, як атомна генерація, вдалося досягнути значного прогресу в диверсифікації ядерного палива. Здійснено 6 поставок свіжого ядерного палива компанії «Westinghouse» США на енергоблоки атомних станцій, що дозволило зменшити залежність від російського палива.

«Водночас для держави справді важливо знайти фінансування і розпочати будівництво додаткових балансуючих потужностей. Оскільки в нас росте частка ВДЕ у системі, доведеться обрізати базове споживання, а це атомна генерація, і нам потрібно буде якимось чином «маневрувати»

По-друге — це збільшення обсягу видобутку природного газу. Адже чим більше ми видобуваємо, тим менше закуповуємо з інших країн. Важливо те, що вже кілька років ми обходимося без прямого імпорту російського газу. І ніхто нам не диктує, яку кількість маємо спожити. Зараз (у 2018 р.) ми купуємо тільки за потребою — це 10,6 млрд м3 в рік, тоді ж — 10 років тому, нам нав’язували «Бери або плати», чим зобов’язали Україну з 2010 р. купувати 52 і більше млрд м3. російського газу, а при закупівлі меншого обсягу —  все одно щорічно оплачувати не менше 41,6 млрд м3.

По-третє — це повна інтеграція з ЄС. Не лише ринків, а й інфраструктури. Серед суттєвих досягнень, говорячи про об’єднану енергосистему України (ОЕС), — ми більше не хочемо бути мережевим «придатком» Росії, тому надважливими є кроки в напрямку повної інтеграції ОЕС України з енергосистемою континентальної Європи, разом з НЕК «Укренерго» активно здійснюємо всі заходи в рамках співпраці з ENTSO-E.

Чому так багато інвесторів чекали на прийняття нового Закону «Про ринок електричної енергії»?

Інвестору потрібні зрозумілі правила й умови, в яких він зможе чітко розрахувати свою фінансову модель на певний період. Тобто інвестор повинен чітко розуміти, куди вкладає кошти, який там «клімат», які загрози й переваги, яке фінансове регулювання, яке регулювання самого сектора. Коли Закон ще не імплементовано, теоретично зрозуміло, що буде далі, але бігти попереду — це певний ризик. Скажімо, інвестори, які вкладають у відновлювані джерела енергії, працюють зараз із «зеленим» тарифом, тобто в них своя окрема модель. Коли йдеться, наприклад, про так звані балансові чи маневрені потужності, то інвесторів, які працюватимуть у цьому напрямі, ми побачимо вже після повноцінного запуску ринку, після формування окремих тарифів на додаткові послуги й створення більш цікавих і стимулюючих умов.

Зараз помітне значне пожвавлення інвестицій у відновлювану енергетику і газовидобуток — це серед приватних капіталовкладень. А для держави важливими є інвестиції в покращення критичної інфраструктури. Для цього активно залучаються міжнародні фінансові організації. Розпочато великі проекти, залучення міжнародних фінансових організацій (ЄБРР, ЄІБ, МБРР і KfW) до фінансування енергетичних проектів є яскравим показником довіри міжнародних партнерів. Так, на сьогодні енергетичний кредитний портфель МФО складається з 8 діючих проектів (Проекти для прикладу: Реабілітація гідроелектростанцій, Комплексна (зведена) програма підвищення безпеки АЕС України, Підвищення ефективності передачі електроенергії, Будівництво повітряних ліній 750 кВ тощо).

Також на стадії підготовки 3 міжнародні проекти (Програма підвищення надійності підстанцій, Модернізація мережі передачі ДП «НЕК «Укренерго» і Підвищення енергоефективності в електропередачі (реконструкція трансформаторних підстанцій)).

Водночас для держави справді важливо знайти фінансування і розпочати будівництво додаткових балансуючих потужностей. Оскільки в нас росте частка ВДЕ у системі, доведеться обрізати базове споживання, а це атомна генерація, і нам потрібно буде якимось чином «маневрувати». З метою балансування маневрених потужностей в ОЕС України Україна розпочала реалізацію важливих проектів будівництва Канівської ГАЕС у складі чотирьох гідроагрегатів і третьої черги Дністровської ГАЕС (5—7 гідроагрегатів).

Для системи абсолютно правильними є лише виважені рішення, в яких враховано всі чинники впливу на навколишнє середовище, фінансові розрахунки, інтереси сторін, дотримання балансу і т. ін. Але разом з тим, ми не можемо собі дозволити розкіш — збільшуючи частку ВДЕ, збільшити частку споживання вугілля. «Укренерго» назвало таку тенденцію «вугільно-зеленим парадоксом», який нашій системі в принципі не потрібен, а по-друге, через війну на Сході ми втратили доступ до нашого антрациту. Зараз ми переводимо вугільні блоки на споживання марки Г, тобто на споживання тієї марки вугілля, яке добувається в Україні. Паралельно проводиться диверсифікація маршрутів постачання, так, свого часу — вперше було закуплене вугілля зі США.

Уряд розробив енергетичну стратегію до 2035 р. Скажіть, будь ласка, на які види енергії зроблено ставки? Яка державна підтримка  передбачена на їхній розвиток?

Енергетична стратегія України до 2035 р. передбачає амбітну мету поступового суттєвого збільшення енергії з відновлюваних джерел в енергетичному балансі України. Станом на 2035 р. передбачено досягнення показника у 25% енергії з відновлюваних джерел у загальному первинному постачанні енергії (ЗППЕ), разом з тим передбачається суттєве скорочення споживання вугілля — з 30,4 до 12,5% у ЗППЕ, також деяке скорочення передбачено у споживанні наф­топродуктів (з 11,6 до 7,3% у ЗППЕ).

Отже, Україна планує відповідати загальносвітовій тенденції декарбонізації й підвищення використання енергії з відновлюваних джерел, що стане важливим кроком у виконанні наших міжнародних зобов’язань у рамках Паризької угоди та в ефективній співпраці з країнами Енергетичного Співтовариства і ЄС у питанні боротьби зі зміною клімату й охорони навколишнього середовища. Ми маємо великі сподівання щодо поліпшення ефективності фінансування заходів зі збільшення частки ВДЕ вна­слідок прийняття законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» (прийнятий Верховною Радою у першому читанні), який впроваджує конкурентну модель підтримки відновлюваної енергетики шляхом проведення аукціонів на квоти державної підтримки.

Які ТОП-5 очікувань від енергетичної галузі у 2019 р.?

Цей рік буде дуже складним, але треба бути оптимістами, крім того, рік буде багатим на важливі для України зміни в енергетичній галузі, які матимуть вплив на розвиток енергетики нашої держави протягом тривалого часу.

 

 

 

 

 

Особисто для мене ТОП-5 очікувань від енергетики в цьому році такі: 

Початок успішного функціонування нової моделі ринку електричної енергії

Укладення нового контракту на транзит газу через ГТС України на умовах законодавства ЄС

Залучення нових суттєвих інвестицій у газовидобуток України

Завершення процесу «анбандлінгу» як на ринку електро­енергії, так і природного газу

Приєднання України до Центру передового досвіду НАТО з питань енергетичної безпеки

 

Розмову вела
Марія Данюк