Які дії держави можуть додати інвестиційної привабливості алкогольній галузі і які існують шляхи для зменшення обігу нелегальної торгівлі — в інтерв’ю з Олегом КРИШИНИМ, секретарем Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Як має відбуватися державний контроль
за алкогольною галуззю і що ми маємо на сьогодні?

Будь-який державний контроль має бути побудований таким чином, щоб суб’єкт господарювання, якого контролюють, відчував невідворотність настання відповідальності у разі порушення ним певних встановлених норм чи правил. З іншого боку, держава не витрачала значних коштів на здійснення контролю за кожним окремо взятим суб’єктом господарювання в тій чи тій сфері.

Алкогольна галузь — це проблема нелегального внутрішнього ринку, тютюнова — це проблема передусім нелегального експорту до країн ЄС

Сьогодні контроль за алкогольною галуззю дуже врегульований з одного боку, але не приносить результату — з іншого (більше 50% ринку — нелегальний обіг). Усі пропоновані видозміни контролю полягають у додаткових заходах перевірки того, що сьогодні і так контролюється.

Є контроль за виробником і оптовим продавцем алкоголю, однак практично відсутній контроль у роздрібній мережі і HORECA. Роздрібна мережа — це не торговельні великі мережі, а так звана лінійна роздрібна мережа. Заходи контролю передусім мають бути спрямовані туди. Корупція в правоохоронних органах — теж питання, яке повинно бути вирішене незалежно від того, яку галузь контролюють.

Ну, і основне, що слід пам’ятати: які б закони щодо контролю не були прийняті, якщо їх не виконувати — нічого не відбуватиметься.

На вашу думку, «Укрспирт» має бути приватизований? Поясніть, чому?

З упевненістю відповім, що так. Держава може володіти підприємствами з двома основними цілями. Перша — фінансова — пов’язана з отриманням прибутку на вкладений капітал, друга — виконання певної соціальної місії.

Стан справ у спиртовій галузі відомий.  Ні соціальної місії, ні прибуткової це підприємство точно не здійснює.

Про приватизацію спиртових заводів в Україні активно дискутують з 2006 р. Саме тоді в Уряді заявляли, що частину заводів приватизують. У 2008—2009 рр. пропозиції щодо їхнього продажу розглядав Парламент, але безрезультатно, а вже на початку 2011 р. тодішній концерн «Укрспирт» внесли до списку об’єктів, що не підлягають приватизації.

Сьогодні контроль за алкогольною галуззю дуже врегульований з одного боку, але не приносить результату — з іншого

У січні 2012 р. ВРУ прийняла Закон про виключення з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації, майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт, вина і лікеро-горілчані вироби. Проте подальших рішень у цьому напрямі так і не було ухвалено.

Протягом усіх цих 10 чи навіть більше років було прийнято, але так і не реалізовано різні програми розвитку спиртової галузі — на 2007—2011 рр. програма Етанол (2000 р.), пропонувалися методи «вдосконалення» спиртової галузі аж до виходу на ІРО, витягували галузь з кризи шляхом обіцянок нарощування експортного потенціалу, перепрофілювання виробничих потужностей тощо.

І чим більше законопроектів про приватизацію спиртової галузі реєстрували у ВРУ, тим вищі показники обсягів виробництва, експорту, прибутків і розквіту галузі прогнозувало керівництво ДП «Укрспирт» з метою відстрочення приватизації й залишення ситуації, як є. Причому всі ці 10 років звучало «невчасно продаємо».

За час дискусій з 2006 до 2019 р. експорт спирту скоротився на 97%, обсяг виробництва — на 70%, кількість підприємств, які перебувають у стані банкрутства, зросла до 32 (17 з них підлягають повній ліквідації), а виробничі потужності 1950—1970 рр. постарішали ще на 10 років.

Чи додає це інвестиційної привабливості? Ні. Чи варто чекати ще 10 років у надії на майбутнє процвітання галузі? Очевидно, що ні. Час приймати рішення.

Є контроль за виробником і оптовим продавцем алкоголю, однак практично відсутній контроль у роздрібній мережі і HORECA

ДФС розглядає впровадження електронної акциз­ної марки як засіб контролю за переміщенням виготовленої продукції. Чи може бути застосовано один підхід до алкогольних і тютюнових виробів? Яка є особливість в алкогольному виробництві?

Уже 5 років поспіль триває дискусія щодо необхідності запровадження електронної системи обліку алкогольних напоїв і тютюнових виробів. За цей час ДФС не продемонструвала жодної реальної системи чи рішення щодо майбутньої системи. Тютюнова й алкогольна галузі мають різні проблеми, а отже, і підходи до вирішення цих проблем.

Наприклад, алкогольна га­лузь — це проблема нелегального внутрішнього ринку, тютюнова — це проблема передусім нелегального експорту до країн ЄС.

Те, що ці галузі опинилися в одному законі, ще не означає, що має бути застосовано однаковий підхід до їхнього регулювання. В Україні так історично склалося, що після того, як ці галузі з державної монополії перейшли до приватного сектора економіки, закон було побудовано за аналогією їх попереднього контролю Держ­спецмонополією, який пізніше видозмінювався, звісно.

Які ризики для галузі ви ба­чи­те в довгостроковій пер­­­­с­пективі?

Обсяги виробництва міцних алкогольних напоїв, зокрема горілки, зменшуватимуться й надалі, водночас збільшуватиметься вартість продукту (зростатимуть податки, вартість комплектуючих, сировини то­що) і, відповідно, обсяг ринку в коштах.

Тому основними підставами для встановлення дворічного мораторію на збільшення ставок акцизного податку на алкогольні напої були:

  • низький рівень фіскальної віддачі від акцизного податку з ЛГВ;
  • високий рівень нелегального ринку алкогольних напоїв;
  • низька купівельна спроможність населення.

Важливо у довгостроковій перспективі напрацювати політику розвитку галузі. Це і акцизна політика, і питання контролю, і заходи боротьби з нелегальним обігом, і питання дерегуляції. Крім того, важливо розвивати експортний потенціал алкогольного ринку. Сьогодні ці показники, на жаль, низькі.

Які шляхи для зменшення обігу нелегальної торгівлі бачите ви?

Розквіт тіньового ринку пов’язаний з низьким рівнем відповідальності за злочини у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв, низьким рівнем контролю,  а також усвідомлення громадянами, що придбання та вживання нелегального алкоголю — злочин.

Торік було збільшено розміри штрафів за виробництво і реалізацію алкогольних напоїв. Це позитивне рішення, але цього замало. Потрібне бажання контролюючих органів здійснювати перевірку на регулярній основі. А для цього потрібно, щоб вони були неупереджені, некорупційні. І тут питання в тому, що в цілому держава Україна має вжити заходів для подолання корупції в країні. 32 бали — індекс сприйняття корупції, який надає  «Трансперенсі Інтернешнл Україна», — це поганий показник. СБУ і Нац­поліція не позбулися функції боротьби з економічними злочинами. Тиск з боку цих силовиків на бізнес залишається вагомим. Службу фінансових розслідувань, замість податкової міліції та підрозділів інших силових структур, досі не створено.

Одне із завдань, які стоять перед нашою державою — це корпоратизація і приватизація держпідприємств

До речі, одне із завдань, які стоять перед державою як показник, що вплине на рівень корупції, — це корпоратизація і приватизація держпідприємств.

Демонополізація спиртової галузі позитивно вплинула б і на якість сировини, і на ціну, і на зменшення тіньового ринку, і на показники рівня корупції в країні.

Ставлення громадян до придбання нелегальної алкогольної продукції має бути змінене. Для цього необхідно вести просвітницьку роботу з боку держави та виробників алкогольних напоїв. Громадяни мають розуміти, що це злочин, учасником якого вони не повинні бути. Крім того, мусить бути чітке розуміння, що нелегальний продукт — це не «той самий, що й легальний, але дешевше». Нелегальний продукт — це продукт, який при вживанні може призвести до летальних наслідків або каліцтва. Не можна бути впевненим у тому, що налито в пляшку, яка виготовлена в підвалах чи гаражах.

Збалансоване управління ставками акцизу на ЛГВ з одночасним вжиттям заходів, спрямованих на боротьбу з нелегальним обігом, можуть створити необхідні умови для розвитку галузі і зростання сукупних податкових надходжень.

Ставлення громадян до придбання нелегальної алкогольної продукції має бути змінене

Мої пропозиції. По-перше — збереження наявних ставок акцизного податку на 2020 р. По-друге — одночасне з цим вжиття дієвих заходів контролю за обігом алкогольним напоїв з метою скорочення їхнього нелегального обігу до рівня не більше 15% від загального рівня їхнього споживання.

Включаючи, але не обмежуючись внесенням змін до чинного законодавства щодо:

  • встановлення умов дистанційної торгівлі алкогольними напоями;
  • урегулювання питання пересилання алкоголю поштою;
  • забезпечення протидії розповсюдженню самогоноваріння з метою його комерційного використання;
  • посилення контролю за конфіскованими алкогольними напоями (їх подальшим знищенням і зберіганням).

Розмову вела
Марія ДАНЮК