Швидке розповсюдження коронавірусу в 2020 році призвело до значних втрат людських життів у всіх країнах світу. В Україні минулоріч офіційно зареєстровано 614 тис. померлих. Це на 36 тис. більше, ніж попереднього року. Проте, за даними медичної статистики, лише 19 тисяч громадян втратили життя через COVID. Однак цілком імовірне і недовиявлення смертей, асоційованих із цією інфекцією.

Ігор ГОНЧАР,
кандидат економічних наук, доцент кафедри статистики та демографії Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

Недовиявлення смертей, асоційованих із вірусом, — проблема, із якою зіштовхнувся увесь світ. Вона не має єдиної причини, натомість обумовлена цілим комплексом, через який не можна пов’язати смерть із коронавірусною хворобою, а тому визначити втрати населення країни прямим підрахунком померлих неможливо.

Для об’єктивної оцінки втрат населення слід обчислити загальне зростання кількості померлих у 2020 році відносно «природного рівня» (очікуваної кількості померлих, яка могла б бути за умов не появи вірусу).

СВІТОВА ПРАКТИКА

Чимало інституцій перейнялись проблемою оцінки надлишкових смертей, асоційованих із вірусом, і запропонували свої підходи до оцінки втрат. Більшість із них побудовані на порівнянні смертей 2020 року із середніми рівнями минулих років. У різних міжнародних базах містяться саме такі оцінки надлишкових смертей для України.

Однак детальний аналіз цих підходів робить очевидною коректність їх застосування лише для країн, де чисельність населення та його вікова структура стабільні, а демографічні процеси не мають вираженої тенденції.

В Україні ж останні десятиліття триває демографічна криза, яка супроводжується поступовим скороченням чисельності населення і деструктивними зрушеннями у статево-віковому складі населення, що свідчить про поглиблення депопуляції (виродження) населення. Такі зміни мають безпосередній вплив на перебіг усіх демографічних процесів, у тому числі й смертність населення. Виходить, для країн, у яких розвивається демографічна криза, застосовувати такий метод недоречно.

УКРАЇНСЬКА МОДЕЛЬ

Оцінка впливу пандемії на надлишкову смертність сьогодні залишається мало вивченою. А підрахунок надлишкових смертей у країні без дослідження вікових і статевих особливостей дає вкрай «грубу» оцінку наслідків пандемії.

Задля більш інформативного аналізу була сконструйована модель, що дозволяє оцінити втрати за віковими групами. Модель побудована на помісячних кількостях померлих за 2015–2019 роки і не враховує весь комплекс кризових явищ 2020 року, викликаний появою вірусу SARS-CoV-2, таким чином визначено «природну» кількість померлих. Тим часом порівняння фактичних даних записів про смерть 2020 року з очікуваними смертями дозволило оцінити втрати населення України за віковими групами помісячно.

Такий варіант обчислень жодним чином не пов’язаний із даними про тестування на COVID, об’єктивність яких залишається сумнівною.

ОЦІНКА РЕАЛЬНИХ ВТРАТ

Для оцінки суто українських наслідків пандемії була досліджена динаміка надлишкових смертей, асоційованих із COVID.

Так, у січні-лютому в Україні офіційно не було зареєстровано смертей від COVID, проте в цих місяцях спостерігалася надлишкова смертність приблизно на 1,6 тис. осіб. Однак такі смерті цілком могли бути зумовлені сезонними спалахами респіраторних захворювань.

У березні та квітні в країні був запроваджений суворий карантин, що відчутно скоротив кількість померлих: приблизно на 6 тис. осіб за два місяці. Таке скорочення зумовлене особливостями режиму смертності в Україні. Мова йде про високий рівень смертності людей, а також високу частку смертей населення, яке не досягло літнього віку. Наприклад, у 2019 році для чоловіків вона становила майже 43% від загальної кількості померлих. Вплив пандемії за цей період оцінений: підтверджені ковідні смерті — приблизно 300 осіб, асоційовані з ковідом — 950 осіб.

Травень приніс зняття обмежень і спричинив поширення вірусу до 13 тис. хворих. Місяць дав старт і зростанню ковідних смертей — 0,4 тис. осіб та асоційованих — 0,4 тис.

У червні розповсюдження інфекції прискорилося, зросла кількість підтверджених хворих (22,5 тис.), ковідних смертей — 0,4 тис. та асоційованих — 2,5 тис. осіб.

Таким чином, до червня Україна мала низькі рівні надлишкової смертності порівняно з країнами Європи. У той час ми входили до 25% країн із найнижчим рівнем надлишкової смертності за даними Євростату.

У липні-серпні надлишкова смертність уповільнилася і в цілому відповідала середньому рівню по ЄС. Зареєстровано ковідних смертей — 1,5 тис., асоційованих — 3,9 тис. осіб.

Вересень-жовтень відзначились стрімким зростанням смертності, за яким країна знову потрапила в квартиль країн із найвищим рівнем померлих. Підтверджених ковідних смертей — 5,7 тис., асоційованих — 11,7 тис. осіб.

Листопад-грудень. Україна змогла втримати епідеміологічну ситуацію порівняно з іншими країнами Європи, опустивши рівень надлишкової смертності нижче, ніж середньоєвропейський.

Проте відзначилися подальшим зростанням кількості померлих: підтверджених ковідних — 10,6 тис., асоційованих — 20,4 тис. осіб.

СМЕРТНІСТЬ МОЛОДШАЄ

У річному вимірі втрати України від пандемії варіюють у межах 54,4–59 тис. осіб. Порівнюючи результати з країнами Європи, дати однозначну оцінку нашої ситуації складно, бо в різні місяці ми мали різну ситуацію, проте можна стверджувати, що ситуація в Україні була не найгірша.

У розрізі вікових груп смертність змінювалася поступово. Від початку пандемії найчастіше гинули літні люди — 60 років і старше. Але з часом ковідна смертність істотно помолодшала.

У серпні зросла смертність серед 50-річних, у вересні — 40-річних, а з жовтня фіксувалась навіть у 20–25-річних, хоча приріст був і не дуже великий.

Люди похилого віку зіштовхуються з високими ризиками смерті у випадку зараження вірусом, масштаби впливу пандемії на смертність у молодшому віці менш виражені, проте є підстави для припущень, що молоді люди теж гинуть від вірусу чимдалі частіше.

ВИКЛИКИ ПЕРЕД УКРАЇНОЮ

Коронавірус яскраво продемонстрував больові точки медицини та дав можливість оцінити ризики, пов’язані з конкретними захворюваннями.

Серед таких можна виділити пневмонію, яка активно зустрічається у хворих на COVID. Проте динаміка смертності від цього захворювання в Україні вже давно мала б сигналізувати про проблеми з його лікуванням. Так, за останні чотири роки, до появи вірусу COVID, імовірність смерті від пневмонії в Україні зросла на 21%, а в 2020 році — на 34% (у хворих без підтвердженого діагнозу COVID).

Значне зростання летальних випадків у 2020 році спостерігається і в інших класах смерті: вагітність, пологи та післяпологовий період — + 12%, захворювання сечостатевої системи — +7%, хвороби системи кровообігу — + 6%, хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин — + 5%.