Цифрова економіка: глобальні бізнес-тренди

2018-10-16T17:28:03+00:0013 Жовтня 2018|

Сьогодні передові технології радикально змінюють цілі галузі економіки шаленими темпами. Епоха інновацій, так звана Четверта промислова революція, супроводжується створенням цілком нового типу промислового виробництва, в основі якого — великі дані, роботизація, технології доповненої реальності, штучний інтелект. З одного боку, це логічний і закономірний хід технічного процесу, що покликаний вивести життя людства на новий, якісно вищий рівень. З іншого — виникає питання, до яких негативних наслідків це може призвести.

Про глобальні тенденції у світовій економіці, трансформації у сфері бізнесу, аспекти впливу технічного прогресу на українські компанії і їх гнучкість у реагуванні на виклики цифрової ери розповів Ерік Найман, керівний партнер «Капітал Таймс».

Тенденції розвитку цифрового майбутнього

Діджиталізація. Першим потужним трендом Четвертої промислової революції є проникнення цифрових технологій в економіку. Ці технології відкривають нові можливості для промисловості, підвищення її ефективності, розроблення інноваційних продуктів та послуг. Все більше доданої вартості створюється не в реальному чи фізичному секторі, а в ІТ-галузі. Відповідно, збільшується мобільність бізнесу, адже перенести ІТ-офіс, причому в будь-яку країну світу, значно легше, ніж, скажімо, перемістити завод. Відповідно, якщо дивитися з позиції фіскальних органів, посилюється боротьба за великих платників податків. У цьому плані добре спрацювали США, створивши найбільш сприятливий податковий клімат для залучення інвестицій у розвиток ІТ-сектору. Їхня Кремнієва долина, якою захоплюється весь світ, є платформою для передових розробок і застосування ІТ-продуктів та рішень. Завдяки цьому США й стали «драйвером», лідером змін Четвертої промислової революції.

Роботизація. Вартість робочої сили за останній час суттєво зросла, на відміну від продуктивності праці. Вирішити цю проблему й забезпечити стабільну якість продукції можна тільки за допомогою роботизації. В цілому роботизацію можна розглядати як відповідь на глобальні демографічні зміни, що полягають у старінні населення і збільшенні навантаження на зайняту/працевлаштовану частину людства. Співвідношення кількості пенсіонерів та зайнятого населення в деяких країнах, як-от в Україні, просто загрозливе. В Європі, особливо старій, — Німеччині, Франції, Італії — це стає все більшою проблемою. У США вона ще не дається взнаки, але в майбутньому ймовірні проблеми в пенсійному забезпеченні та в солідарній пенсійній системі. Тому вже зараз у США заохочують передачу робочих місць роботам. Водночас виникає логічне питання щодо оподаткування працівників майбутнього. Наразі воно на рівні дискусій, роботів ніхто не оподатковує, оскільки вони вважаються капітальними вкладеннями, а не робочою силою. Але фіскальне навантаження на працевлаштованих/ зайнятих стає поштовхом для все більшого розвитку роботизації, а вона, своєю чергою, стимулює цифрову економіку.

Відновлювальна енергетика. Поява роботів, які живляться не м’ясом і зерном, а електроенергією, актуалізує питання розвитку енергетики. Зрозуміло, що за рахунок спалюваних, невідновлюваних джерел енергії армію роботів не утримати. Вони живляться чистою енергією, джерелом якої є вітер, сонце, хвилі тощо. Звідси світовий тренд на відновлювальну енергетику, ціни на яку вже у недалекому майбутньому досить помітно впадуть. Відповідно, це негативно позначиться на країнах, благополуччя яких залежить від видобутку газу, нафти, вугілля. Хоча, можливо, ця сировина буде застосовуватися в нафто-хімічній промисловості для якоїсь іншої продукції, наприклад, для виготовлення штучного м’яса.

Конвергенція технологій. Цей тренд — особливість Четвертої промислової революції, яка робить її відмінною від попередніх, що були здебільшого монокультурними. Якщо раніше той чи інший винахід застосовувався в одному виді діяльності, то зараз технічним рішенням характерна поліфункціональність, використання в різних сферах і з різною метою. Більше того, створення якихось нових матеріалів чи послуг може потребувати знань з різних сфер — фізика, хімія, природознавство тощо — тобто конвергенції знань. Якщо раніше винахідники були одинаками, потім створювались лабораторії, то зараз винахідництвом займаються цілі корпорації. Усе це допомагає пришвидшити і здешевити винахід.

Віртуалізація світу. Зараз у нас цей процес тільки починає зароджуватися. Сьогодні, якщо хочеться відчути пісок Таїті чи Мальдівських островів, треба летіти за тисячі кілометрів, витрачати час і чималі кошти. Але в майбутньому у віртуальній реальності для реалізації схожих бажань не знадобиться взагалі нічого. Нейрони людини напряму будуть відчувати і пісок, і вітер, і сіль морського бризу. Проте виникнуть проблеми в авіакомпаній: туристів значно поменшає, втратять популярність ділові відрядження. Доведеться шукати альтернативні варіанти, як-от можливість безкоштовних авіаперельотів. Натомість авіакомпанії одержуватимуть дохід з аеропортів, які перетворяться на величезні хаби — місце комунікації або зустрічей.

Штучний інтелект. Напевно, найочікуваніша подія майбутнього, котра перевершить всі інтелектуальні можливості людства, допоможе підвищити світовий ВВП і принесе відчутний дохід світовій економіці. З-поміж усіх сучасних інновацій саме поява штучного інтелекту має найбільший потенціал вирішити всі наші проблеми і кардинально змінити наше життя, зробивши його ефективнішим та продуктивнішим.

Україна: між перспективами та реальністю

Частка цифрової економіки в Україні поступово збільшується, але темпи її розвитку — невисокі. Щоб не відстати від провідних економік світу назавжди, слід якнайшвидше розпочати масштабну цифровізацію всіх галузей, максимально інвестуючи в розвиток цифрових інфраструктур, інновації та сучасні технології. Тим більше, що потенціал у країни є, особливо в ІТ-сфері, де позиція України доволі непогана. Проте на заваді її розвитку стоять безліч моментів, зокрема, неефективна фіскальна політика. Взяти до прикладу сусідню Білорусь: податковий клімат для ІТ-сфери там значно сприятливіший, ніж в Україні. Комп’ютерники працюють із задоволенням, є компанії світового рівня.

ІТ-сектор неможливо затиснути і регулювати правилами традиційної промислової економіки, його навпаки потрібно стимулювати податковими преференціями. Адже треба розуміти, що за ІТ-галуззю — майбутнє і вже сьогодні вона є одним із найбільших роботодавців в Україні та великим платником податків.

Рано чи пізно України торкнеться процес роботизації, але, очевидно, пізніше, ніж інших європейських країн. Враховуючи високі кредитні ставки і порівняно низьку вартість робочої сили, роботизація у нас поки не є важливим трендом і гострою необхідністю. Крім того, постають серйозні питання до інвестиційного клімату. Ніхто не погодиться привести в Україну ефективних і дороговартісних роботів, доки не буде впевнений, що ними не заволодіють рейдери. Це проблема державного рівня і передусім тих, хто оподатковує таких роботів податком на додану вартість.

Одним із глобальних трендів, яким Україна приділила велику увагу, стала відновлювальна енергетика, особливо сонячна. Але тут країна трохи поспішила. Через брак технологій вартість енергії, виробленої сонцем, у нас вийшла значно вища, ніж отриманої з газу, нафти чи вугілля. «Зелені тарифи» не забезпечили буму альтернативної енергетики, натомість створили широкі можливості для зловживань і розкрадання бюджетних коштів. Ефективною «зелена» енергетика в Україні стане через 2–3 роки, коли західні технології стануть ще досконалішими і піднімуть ККД сонячних батарей.

Стосовно конвергенцій технологій, віртуалізації світу та штучного інтелекту, то українські ІТ-спеціалісти можуть знайти свою нішу і міцно в ній закріпитися. Вже сьогодні в «оцифруванні» світу, створенні нових віртуальних світів наші комп’ютерники демонструють чималі успіхи і заробляють великі гроші.

На жаль, на державному рівні досі не визначено вектор розвитку України, її місце у міжнародному розподілі праці й економіки. А даремно, адже світ змінюється, і вже через 10 років він буде іншим. Проте не настільки кардинально, як ми того очікуємо. Тож можна постійно у спокійному темпі покращувати бізнес-процеси, ефективніше використовуючи наявні ресурси, — і людські, і фінансові, і капітальні — й залишатися конкурентоздатними на світовому ринку. При цьому не обов’язково наздоганяти ті 10 чи 20 років, на які Україна відстає від розвиненого світу. Головне врахувати досвід у цифровізації економік європейських країн, перескочити їх і відразу перейти до більш інноваційних технологій.